І на зниклих в часі братських похованнях, у яких вічним сном сплять солдати давно минулих воєн, запалімо свою свічку...

Бодай в поминальні дні та Провідну неділю по Великодню...

Їх стільки, тих братських могилок, що їх не злічити. Десь чи то в полях, чи лісах, вони збереглися і небайдужий подорожанин в глибокій скорботі мовить слово-молитву о убієнних. Але більшість таких поховань давно травою поросли і про них довідуємося, на жаль, хіба що із спогадів старожилів. Одне із таких, ще замолоду пам'ятаю, побіля хутора Суха Поляна, що на межі Заставнівського та Хотинського районів. Тут весною 1916 року, потрапивши в засідку, загинув весь підрозділ розвідників, у тому числі фельдфебель армії Брусілова, мій рідний вуйко Федот, що служив у Дніпровському полку. Так і з'явився цвинтарок вояків, який після бою спільними зусиллями та з Божою поміччю обладнали жителі довколишніх сіл. І ще до кінця 60-х на ньому виднілося кілька високих дубових хрестів, а згодом і їх не стало, не модно було пам'ятати та берегти пам'ять про убієнних.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воєнну дорогу через перевал Шурдин будували на віки, але нині вона вже потребує порятунку

На Буковині упорядковують братські могили... Але, на жаль, не скрізь і щонайгірше – вибірково!

– Ну так не скрізь. Немало братських поховань колишніх воєн і до сьогодні доглядаються, – неодмінно зауважать небайдужі до нашої історії громадяни.

Свята правда. Є такі поховання, зокрема в сусідніх Рідківцях, на Валя Кузьмина, поблизу заставнівських Хрещатика, Вікна, пообіч лісової дороги між Грозинцями та Ржавинцями, на перевалі Шурдин. Ще де? Та майже ніде. Залишившись бездоглядними, вони, як теє, що біля хутірця Суха Поляна, канули у безвість.

– Багато чого відомо, а ще більше не відомо про братські могили на Путильщині, де пам'ятного 1916 року кипіли найзапекліші бої? – що скажете з приводу цього, попросив розповісти Андрія Коцюбу, який очолював гірський район майже два десятиліття.

– То благословенна річ, що лісівники впорядкували чи не найбільше поховання на Шурдині, але ж ті поховання були також у Сараті, ще десь по гірському хребту між Випчиною та Яблуницею. Додайте Андрію Васильовичу.

– Правильно зауважили: найбільше з братських поховань було в далекій Сараті. Люди небайдужі, по закінченню тієї війни на місці масового захоронення, вони не встигли належно його впорядкувати, бо зайшли румунські окупанти. Пізніше техніка взагалі зрівняла гробовець із землею. Згадали і про поховання на гірському хребті між Випчиною та Яблуницею, де в ході боїв укріплення цього стратегічного форпосту здійснювалося під керівництвом знаменитих генералів Карбишева та Шурдина. Немало тих вояків впало і немало могилок було. На жаль, місця захоронення залишились хіба що в згадках старожилів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: По різні сторони воювали, але навік в одній братській могилі спочивають: на Буковині шанують пам'ять вояків Першої світової

Забута братська могила у Рідківцях, яка забуттю не підлягає 

Зповажмо братські цвинтарі убієнних у Першій світовій війні

Часи такі пішли, що пам'ять притупили. Однак це не привід аби поринути в забуття. Бог усе бачить і він жодним чином не простить. Як зокрема тим негідникам, з волі яких в уже далекі 60-ті, в урочищі Цванський Міст Заставнівського району задля розширення посівних площ переорали десятки братських могилок між десятками тисяч убієнних солдатиків у кожній з них. Покладімо свою свічку і пом'янімо їх і не тільки на Провідну неділю.

Заслужений журналіст України Іван Агатій