По різні сторони воювали, але навік в одній братській могилі спочивають: на Буковині шанують пам'ять вояків Першої світової

Упали, аби вже ніколи сонця із святих небес не вздріти того пам’ятного 16 червня 1916 року, коли у кривавому бою зійшлися імператорські дивізії генерала Брусилова та відбірні підрозділи Австро-Угорської армії. Впали десятками і десятками тисяч.

Убієнних схоронили також у десятках братських могил, які ще до кінця 50-х минулого століття виднілися по всьому схилу урочища Цванський міст, що на Заставнівщині. Дитиною пам’ятаю навіть напис на одному з братських поховань: «Тут лежит рота капитана Самойлова». А далі – ще десятки гробівців. Таким видався той далекий 1916 рік того 16 червня, коли співали солов’ї.

На сьогодні із тих десятків братських поховань, на превеликі жалі, залишилось тільки це одне, в якому вічним сном спочивають вони – вояки Першої Світової. А решта могил у вирі часу і різних «перебудов» була просто сплюндрована: одні через недогляд зникли якось самі по собі, інші приорали трактори на потреби АПК.

А цю могилу сьогодні, наче спокутуючи провину перед небесами, старанно доглядають учні сусідніх сіл – Чорного Потоку, Онута, Погорілівки та Вікна. На Провідну неділю у пам’ять по звитязі вояків тих далеких літ до підніжжя гробівця і я поклав свій скромний букетик горицвіту. Згадавши, що тут того далекого 1916 в складі дивізії Брусилова воював і мій рідний вуйко фельдфебель Агатій Федот – командир підрозділу фронтової розвідки, котрий під час визволення своїх рідних Ржавинців і загинув у рідному селі, потрапивши у ворожу засідку.

Іван Агатій

Заслужений журналіст України