У Чернівцях біля легендарної вілли "Лола", в якій жив Хрущов, зрубали історичні ялини
06.10.2022, 22:49
Час невблаганний навіть до таких свідків минулого, які останніми ще пам‘ятають живими на цій вулиці Ольгу Кобилянську, Петера Деманта, Микиту Хрущова…
Останні вартові чернівецької історії, які самі вже є частиною минулого, потребують до себе особливого ставлення. Деревам від того не легше, хто їх зніс. До того ж не ясно, чому у чернівецьких дерев стільки господарів, які мають до них необмежений доступ. Вже навіть діти знають, що стається із ними у семи няньок. Для чого тоді комунальне підприємство Трест зеленого господарства, якщо рубати може кожен, кому заманеться?
А щодо оцінок, то я би ще повірив в об'єктивнісь експертизи, якби не знав вітчизняної практики. Каштани на вулиці Кафедральній теж фахівці визнавали аварійними, але після спілкування з мешканцями, частину таки врятували від пили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернівці зачищають від останніх живих свідків славетного минулого міста і його яскравих у минулому мешканців
Такі ялини, які попередні власники чернівецьких особняків садили після кожного народження дитити у сім'ї, можна рубати тільки в разі НАДЗВИЧАЙНОЇ ситуації. Але для цього потрібно любити це місто, а не сприймати його як власну годівницю. Це інша філософія життя. Не ми їх саджали, щоб так легко нищити.
«Ех, золоті були деньки у знаменитій віллі «Лола», якій, як довідався, судилося стати резиденцію Хрущова, коли він зупинявся у Чернівцях, – згадував молодість Петер Демант у спогадах про довоєнні Чернівці "Перше життя". – Немає більше на ній напису з ім’ям легендарної Лоли, про яку нічого ніколи не знав і навряд чи колись ще довідаюся, – але залишилися милі, солодкі спогади про сердечних, добрих людей, велетенський сад, затишну теплу веранду і безліч картин Евальда».
Дорогу до будинку на околиці Чернівців, у якому деякий час проживала його власна родина, Вернон Кресс описував так: «останній поворот (з нинішньої вулиці Марка Вовчка. - Авт.) — і я нарешті на своїй вулиці святого Домініка. (Офіційно австрійська Dominikgasse у румунські часи називалася strada Archimandritul Eusebie Popovici. Нині – Й.Главки. – Авт.). Напроти – ворота палацової конюшні, де багацько породистих коней. Від конюшень лівим боком вулиці тягнулася глуха триметрова стіна з цегли, за якою розкинувся великий, чудово доглянутий парк резиденції.
На правому боці, поміж буйною рослинністю, розташувався ряд садиб – одна гарніша за іншу, – дуже різних за стилем. Ми знали імена усіх їхніх мешканців, а решта сусідів, напевно, – ще більше подробиць. Бабуся Ґусті й мама не любили вуличних пліток. Посередині ряду стояла вілла «Лола», як було зазначено на фронтоні великими літерами».
Сусідкою родини Демантів — «з будинку на схилі, який стояв навпроти» — у 1926-1929 роках була «сивоволоса, шляхетна з вигляду пані, яка голосно розмовляла незрозумілою мені «русинською мовою». Саме такою залишилася у пам’яті малого Петера Ольга Кобилянська. Звідси було рукою подати до його власного дому.
У віллі «Лола» – четвертому за рахунком будинку, якщо лічити від того, в якому жила Ольга Кобилянська, мешкав друг Петера – Евальд Гаусліг. Для вілли родини Гауслігів письменник залишив такий орієнтир: «А далі (рахуючи від особняка Кобилянської. – Авт.), через чотири будинки, як і раніше, стояла, хоча вже без напису, моя рідна вілла «Лола»!
Очевидно, що прикмета «через чотири будинки» може стосуватися не тільки будівель під №№10,8, де нині розташовані корпуси дошкільного навчального закладу №6, але й сусіднього з ними особняка під №6.
Хазяйка вілли Амалія Гаусліг, не довіряючи молоку з базару, не лише утримувала тут корову, а й власноруч її доїла. Як-не-як, у родині налічувалося восьмеро дітей. З сином власників вілли Петер познайомився під час військової служби. (Через тісні дружні стосунки його самого згодом жартома називали дев’ятою дитиною тітоньки Малі). Тільки після смерті голови цієї великої сім’ї, у стіні вілли «Лоли» виявили його таємний щоденник. Страждаючи на невиліковну хворобу, багатий лісоторговець волів за краще звіряти свої думки не родичам, а паперу.
З Гертою Гаусліг (по чоловікові Оуен) – наймолодшою з дітей колишніх власників вілли «Лоли» – та її донькою Демант ще поспілкується у кондитерській «Прага», що на Арбаті в Москві. Майже так само, як колись спілкувався в «Рипяну» на Панській у Чернівцях. Епістолярний зв’язок колишні чернівчани налагодили, коли Петер ще перебував на Колимі.
Перш ніж перетворитися на дитячий садок, збудована у стилі віденської сецесії вілла змінила багатьох власників. Її сходові марші, химерні візерунки мармурового покриття підлоги, дерев'яні різьблені ганки чимало могли би розповісти про її колишніх мешканців. В тому числі і про Микиту Хрущова, який зупинявся тут під час навідин до Чернівців. І про його прогулянки парком резиденції. Нішу для так званих "вертушок" - телефонів прямого зв'язку з Києвом та Москвою - тут застала одна з перших працівниць дитсадка двірничка тьотя Рая.
Легенда говорить, а один із кращих знавців політичної історії міжвоєнних Чернівців Ігор Піддубний підтверджує, що під час котрогось з приїздів Микити Хрущова до Чернівців у високій стіні університетського парку спеціально для всесильного радянського володаря прорубали прохід. Напевно, щоб міг чоловік після важких державних трудів прогулятися у тиші алей колишньої митрополичої резиденції.
Після від'їзду Хрущова з Чернівців пролом у стіні, як може пересвідчитися кожний охочий, заклали. Нині його немає. Проте коли стіну ремонтували, то місце колишнього пролому, каже Ігор Піддубний, було добре видно. (Маєте ще одну привабу для розваги потенційних туристів). Де саме для Хрущова ламали стіну встановити загалом нескладно. І навіть збивати багато тинькування не доведеться. Маємо приблизний орієнтир, приблизно напроти яких будинків на нинішній вулиці Главки лупати цю стіну.
Але стіни - мовчать. Хто знав би дивовижну історію, яку приховували стрункі дерева на вулиці Главки, якби Вернон Кресс не розповів її у «Першому житті»? Які ще життєві історії бережуть старі чернівецькі дерева, насаджені попід вікнами міських кам’яниць? Скільки родинних переказів пов’язано з цими німими свідками минулого? Відповіді знають члени чернівецьких сімей, давно розсіяних світом. Загал довідується про них випадково.
(Хоча деякі таємниці будівлі та долі її мешканців все-таки можна довідатися зі сторінок моєї книги "Вернон Кресс. Життя під прикриттям").
Юрій ЧОРНЕЙ
Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua
- 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
- 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
- 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
- 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
- 5.Ставши меценатом окремих проектів.
Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com
(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).
Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS
благодійним внеском.
