У Чернівецько-Буковинській єпархії УПЦ заперечують зв'язки з державою-агресором і просять владу забезпечити міжконфесійний мир на Буковині (+коментар митрополита ПЦУ Данила)
З В Е Р Н Е Н Н Я Мирян та духовенства Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви
до: Керівника Чернівецької військової адміністрації Осачука Сергія Дмитровича
Начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Дударця Руслана Миколайовича
Керівника Офісу Президента України Єрмака Андрія Борисовича
Начальника Управлiння Служби безпеки України в Чернiвецькiй областi Компаниченка Володимира Володимировича
З В Е Р Н Е Н Н Я
Українська Православна Церква завжди підтримувала і підтримує державний суверенітет та територіальну цілісність України. Ми повністю розділяємо біль і страждання нашого народу. В ці відповідальні дні в усіх храмах та монастирях нашої Церкви лунають особливо посилені молитви за припинення війни та відновлення миру в Україні.
З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія, силами єпархій та монастирів надається всебічна допомога біженцям, ЗСУ та всім, хто постраждав внаслідок бойових дій. Наші храми цілодобово відкриті для тих, хто потребує захисту під час обстрілів. Українська Православна Церква з кожним днем розширює місію з надання допомоги всім, хто цього потребує.
Чернівецько-Буковинська єпархія Української Православної Церкви ніколи не мала та не має зв’язків з окупаційною владою держави-агресора. Жодних намірів або дій, щодо встановлення та утвердження тимчасової окупації будь-якої частини території України, немає і не було.
В проповідях священнослужителів Чернівецької-Буковинської єпархії Української Православної Церкви ніколи не було і не буде закликів до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
Наша єпархія не має та не може мати жодних фінансових операцій з представниками держави-агресора.
Силами нашої єпархії організовано гуманітарну місію, роботою якої забезпечено доставку допомоги в усі куточки України, які її потребують, здійснюється щоденна видача продуктів харчування, засобів гігієни, одягу всім, хто цього потребує незалежно від їх релігійних уподобань.
Президент України Володимир Зеленський, керівник офісу президента України Андрій Єрмак, радник керівника офісу президента Михайло Подоляк неодноразово наголошували про не розпалення релігійної ворожнечі та недопущення погромів храмів.
Інформаційна агресія РФ, інформаційні операції, фейки, маніпуляції стали частиною нашого інфопростору. З даним видом агресії боряться як журналісти так і спеціально уповноважені органи державної влади.
Однак, не дивлячись на проукраїнську позицію Української Православної Церкви, та Чернівецько-Буковинської єпархії зокрема, існують наявні факти, що свідчать про цілеспрямовану та добре організовану діяльність, яка ставить за мету розпалювання міжконфесійної релігійної ворожнечі.
Зокрема, 10 квітня 2022 року о 7.00 прихильники віри ПЦУ разом із озброєними людьми захопили територію Успенського храму УПЦ села Михальча.
Захоплення храмів на нашу думку попередньо режисуються особами які налаштовані проти Української державності та суверенітету, а відтак вкладаються в гарячі голови для подальшого використання ворожими силами Російської Федерації щодо виправдання своїх дій перед країнами заходу та внутрішнім споживачем, відносно проведення так званої «денацифікації» та обґрунтування насильницького захоплення суверенних територій нашої держави.
Окрім цього, вказані захоплення провокують розкол та національну міжконфесійну ворожнечу всередині країни, що за словами нашого Спасителя Ісуса Христа «всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде» (Лк. 11:17) може призвести до непоправних наслідків.
Вказані дії поєднані з розпалюванням релігійної ворожнечі, в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації дестабілізують і до того складну ситуацію в Чернівецькій області та можуть викликати масові заворушення обумовлені релігійною ворожнечею, що надає таким діям особливу суспільну небезпеку.
За інформацією, яка потребує перевірки, особи які здійснили силове захоплення храму в с. Михальча не покинули межі Чернівецької області та готують аналогічні захоплення в селах Стара Жадова та Задубрівка Чернівецької області. З цією метою на приватних подвір’ях у зазначених населених пунктах готуються засоби та механізми для подолання фізичних перешкод, нанесення тілесних ушкоджень під час захоплення культових споруд, в тому числі і спеціальні.
Просимо Вас, як керівництво нашої області, забезпечити міжконфесійний мир і спокій в нашому краї.
13 квітня 2022 року
Миряни та духовенство Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви.
КОМЕНТАР митрополита Чернівецького і Буковинського ПЦУ Данила:
Українсько-Московська Церква стоїть перед правителями і виправдовує, вибілює себе від крові тисяч убитих воїнів українських героїв, українських дітей, зганьблених жінок, насилуваних дівчат підлітків. Також вони мусять прийняти на свою голову кров воїнів російських, бо назвали їх своїми братами, а наших героїв, які загинули через них, називають заробітчанами. І питають їх їхні правителі: ти Українець, ти українська Церква? Це ще терпимо. Але росіяни Україну називають лайном і ще гірше. І за чотириста років неволя не змінилася. Знущалися і звинувачували, а наші підло виправдовуються. Мабуть, у сірка позичили очей.
Не чують свідчень всіх держав планети проти себе? А свідчення їхні правдиві. Московські ж лжесвідчення - це удари по щоках українського народу, Церкви, Держави. Відповідають слузі первосвященика, який не заслужено бив по обличчю Ісуса Христа. Ті, що бичували Ісуса Христа, били в лице і казали: проречи. Так московіти бомблять Україну, руйнують українські міста й села і кажуть: ми на вас не нападали.
Як не прикро, що правителі і старійшини погрязли в це багно і рятують Варавву, а своїй Українській Помісній Православній Церкві плюють в лице як книжники і фарисеї. Раді б переконати народ просити за московського Варавву, а свою Церкву погубити.
Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога; а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого – спалення Євр. 6,7-8.
Чи наші промосковські юди схаменуться будь-коли, бо Юда, що зрадив Ісуса Христа, побачивши, що Христос засуджений, розкаявся, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, і визнав: згрішив я, зрадивши кров невинну. У нас юдів безліч, але немає, не найдеться таких, щоб покаялися і визнали свою зраду, але не визнають і не виправляються.
Якби то вони за схемою Москви не вбили всього живого у своїй душі, не заважали б Українському народові будувати для своїх і їхніх дітей Батьківщину. Якщо священик боїться зламати клятву дану при прийнятті сану, то покинь стан клірика Церкви, йди на роботу, молися і якось сім’ю прогодуєш. Не заважай своєму народові будувати майбутнє. Якщо священик думає, що він дав Москві клятву, то нехай знає, що не Москві, а на вірність Святому Православ’ю складав він свою клятву. Не розумний той, хто Москві клявся, мудрі клялися Святому Православ’ю, а тому покинути Москву не є порушенням клятви. Навіщо себе одурюєш? Якщо Господь будує Українську Церкву, не боїшся стати противником Божим? Ви, священики московські, втягнули війну в Україну і не каєтеся, а новими неправдами виправдовуєте себе і теж безсоромно кажете: що нам до того? Навіть Юда не впав так глибоко.
Якщо б не до того! Та поза сумнівом, що вони стали причиною війни. Таких слово Боже застерігає: гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, Юда вийшов, пішов і удавився. Перевершили Юду первосвященики українських зрадників і в тому, що не віддадуть з рук своїх награбоване: ні мощі вкрадені з України, не повернуть знищені ними мощі, наприклад князя Володимира та інших святих, ні вкрадені чудотворні ікони, наприклад Вишгородську. А ціну крові покладуть у скарбницю своєї політики. Промосковські священики українську землю зробили «землею крові» і закопують своїх побратимів, бо казали, що братня війна. Чи не збувається сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини катів, і купили за українські гроші зброю вбивати українців від гніву Божого, як у Святому Письмі сказав Господь.
