Прощавай, кривавий російський світе! З постамента у Чернівцях прибрали радянський танк
«Все дитинство нахлинуло на мене – атмосфера, яка зникла безповоротно, як тільки перший радянський танк заїхав на центральну площу, – писав чернівчанин Петер Демант (Вернон Кресс) у спогадах «Перше життя» про довоєнні Чернівці. – «Неповторний аромат культури Австро-Угорщини, яка відходила, прекрасний університет, театр, багатогранна сфера спілкування, чотири-, а то й п’ятимовність принаймні основної частини дорослих мешканців міста і поступовий наступ балканських порядків – усе це створювало яскраву картину живого міста», – таку пам’ять про місто дитинства і юності залишив нам мемуарист. І цей чарівний світ минулого зник, щойно пролунав перший постріл Другої світової війни, а потім перший радянський танк заїхав на центральну площу.
Радянський танк на центральній площі – символ, що в уяві письменника назавжди відділив минуле Чернівців від сучасного, існував насправді. І не один. 28 червня 1940 року Червона армія переходить кордон і входить на Буковину. Радянські кінооператори знімали в ці дні масові зустрічі. На цих кадрах видно радянські танки БТ-5, БТ-7, розвідувальні бронеавтомобілі БА-10, радянську кінноту, яка іде по Чернівцях. Десятки тисяч людей справді стоять і вітають. Якщо придивитися уважніше, вітають стиснутими кулаками, піднятими над головою. Це знак, яким тоді віталися бойовики комуністичної партії в різних західних країнах.
Інші танки у Чернівцях – з весни 1944 року. Фотографії бойових машин на тлі міської ратуші друкували у виданні «Історія міст і сіл Української РСР: Чернівецька область». «На цих фотографіях зображені точно такі танки Т-34 з гарматою калібру 76 мм, як і пам’ятник – танк Нікітіна, що до сьогодні стояв біля залізничного вокзалу. Від німецько-румунських окупантів Чернівці звільнили 29 березня 1944 року. На весну 1944 року ці машини вже дещо застаріли, у бойових частинах їх заміняли більш пізньою модифікацією Т-34-85, гармата якого пробивала броню тогочасних німецьких важких танків (76-мм не могла це зробити).
Гіпертрофований до патологічних розмірів міф про Вєлікую Пабєду, матеріальним втілення чого був і радянський танк у Чернівцях, давно став наріжним каменем, на якому кривавий російський режим збудував свою людиноненависницьку імперію тотальної брехні і гібридної маніпуляції. Те, що мало служити нагадуванням про безглуздість і жорстокість війни, загублені життя мільйонів невинних людей, московський убивця перетворив на засіб для мобілізації прихильників у власній країні та за її межами, маніпуляції змістом і сенсом тих справді трагічних подій. Згадайте лише, який антиукраїнський шабаш справляла п’ята колона Москви в Україні під так званими символами Вєлікай Пабєди. З усіма тими колорадськими стрічками й іншими подібними фетишами, які примарилися хворому кремлівському карлику.
Чи, можливо, хтось забув, яку риторику використовували московські вбивці під час неспровокованого і підлого нападу на Україну на початку 2014 року, і які слово в слово повторює зараз? Ніхто досі не задумався, який зміст цей маніяк з ядерною дубиною у руках вкладає у зміст слова «денацифікація», яка фігурує з-поміж офіційно озвучених катами цілей їхньої загарбницької війни. І в цей самий час знаходяться ті, які продовжують проливати сльози за купою металобрухту, яка із символу жертви, що її людство заплатило за право вільно жити, новітній тиран-параноїк перетворив на мітку кривавого рускаго міра. До якого знову заганяє брехнею і силою зброї.
Позбутися чимшвидше цієї путінської чорної мітки значить не просто прибрати символ чужої імперії з рідної землі. Це найкращий спосіб засвідчити остаточне розставання з тим антисвітом, у який за різних обставин і в різний час, як у бездонну чорну діру, затягнуло різні частини України. І які дуже поволі, з великими жертвами, повертаються до великої європейської родини народів. До тієї самої Європи, до якої Україна вже належала, і з якої її колись вирвав кривавий російський спрут. Врешті це найпростіший спосіб піднести бойовий дух українців у їхній справді вітчизняній війні на рідній землі.
Юрій ЧОРНЕЙ
(Фото Тарас Піц).
Більше, про встановлення радянської влади у Чернівцях та деякі наслідки читайти у розділах документального роману "Вернон Кресс. Життя під прикриттям".
Розділ 21.Від радіобюро до кіно
Розділ 22. «Додому в Райх!»
Розділ 24.Товариш «лаборант П.Демонт»
Розділ 25. «Cтолипінський вагон» замість крісла дантиста
Розділ 28. «Наримські ідилії»
