Певні руйнівні наслідки для Чернівців мали тільки шість особливо сильних із загалом пів сотні землетрусів за останні тисячу років

 

З того часу минуло добрих 930 років, проте територія сучасної Чернівецької області досі залишається сейсмонебезпечною. Як з огляду на близькість гірського хребта Вранча (Східні Карпати в Румунії), де на глибині 150 км знаходяться вогнища потенційних карпатських землетрусів, так і через розташування самого обласного центру на перетині кількох тектонічних розломів, один з яких навіть отримав назву Чернівецького. Якщо орієнтуватися по карті, то це приблизно район гори Цецино і далі на Сторожинець. Ще два тектонічних розломи (глибиною до 3 кілометрів) знаходяться прямо під центром Чернівців. Місто фактично стоїть на них. Вони йдуть далі у Румунію, а відтак можуть передавати поштовхи з інших епіцентральних районів, зокрема Вранчі.

 

 Повторюваність так званих вранчівських землетрусів є неправильною. Проміжок між ними коливається від 1 – 2-х місяців до 50 років. У період з 1091 по 2023 рік на території сучасної Чернівецької області було зареєстровано понад пів сотні землетрусів силою від 4 до 7 балів кожний.  Достеменно відомо, що землетрус 1802 року сильно вразив Олександра Пушкіна, який проживав тоді у Москві. Майбутній поет, якому на той час виповнилося лише 3 роки, запланував навіть описати ці події у своїй майбутній біографії.

 

Щобільше, поштовхи силою 4 – 6 балів, які час від часу відчувають мешканці Києва і всієї центральної частини України, де в принципі не мало би бути землетрусів, позаяк це зона українського кристалічного щита, також йдуть з Вранчі. Тож всю Україну, образно кажучи, трясе саме Вранча. (Сейсмічність Криму та Закарпаття, де є свої власні епіцентральні райони, тема окремої розмови).

 

З пів сотні вранчівських землетрусів науковці виокремлюють 6 особливо сильних, що мали певні руйнівні наслідки для Чернівців. Зокрема, такими вважаються землетруси 26 жовтня 1802 р., 26 листопада 1829 р., 23 січня 1838 р., 6 жовтня 1908 р., 11 листопада 1940 р. (У 1940 році, наприклад, відбулося аж 3 сильних землетруси, два з яких у листопаді). Шостий сильний карпатський землетрус відбувся 4 березня 1977 року. Коли мова заходить про землетруси, більшість корінних чернівчан середнього віку у першу чергу згадують саме його. Проте найсильнішими з усіх перелічених – силою 7 балів по 12-бальній шкалі – все-таки вважаються вранчівські землетруси 1802 та 1940 років. Сила решти не перевищувала 5 – 6 балів.

 

Чи не єдине, що достеменно відомо про наслідки усіх землетрусів, – це сильний переляк мешканців міста, що у 1802 році налічувало заледве 20 кам’яниць, жодна з яких тоді не постраждала, чого не можна стверджувати про некапітальні будинки і тріщини на корпусах резиденції митрополитів Буковини і Далмації та нинішньої ЗНЗ № 5 – результат руйнівної дії стихії 1940 року. Іншими відомостями про наслідки цих двох найсильніших за всю історію краю землетрусів науковці наразі не володіють.

 

Науковцям відомі щонайменше два сильних місцевих землетруси з епіцентрами на території Чернівецької області. Перший з них силою від 3 до 5 балів по 12-бальній шкалі зареєстрували у 1903 році. Відчувався він у північній частині сучасної Чернівецької області – від Заліщиків до Кіцманя. Ще один досить сильний місцевий землетрус силою близько 5 балів чернівчани могли відчувати 1950 року. Землетрус, який відбувся рано-вранці 5 травня безпосередньо під Чернівцями, у прямому сенсі підкидав їх на власних ліжках.

 

Місцеві землетруси не раз лякали й мешканців віддаленого Новодністровська (Сокирянський район). Лише останніми роками там зареєстровано кілька землетрусів силою до 4 – 5 балів кожний. Ситуація ускладнюється наявністю у регіоні потужних гідротехнічних споруд та велетенського водосховища. Наразі сейсмологи проводять спостереження щодо причин цих так званих новодністровських землетрусів. Відповіді на питання, чи пов’язанні вони з техногенними причинами, зокрема, змінами рівнів водосховища під час його наповнення та спрацювання, чи все-таки викликані тектонічними процесами, немає. Позаяк дослідження проблеми щойно почалися, ставити у цій історії крапку поки що рано.

 

Відсутність великих руйнувань під час попередніх землетурсів аж ніяк не привід для самозаспокоєння. Тим більше, що у другій половині ХХ століття ситуація у Чернівцях суттєвим чином змінилася. Наприклад, саме тоді в обласному центрі з’явилися нові багатоповерхові панельні будинки – так звані “панельки”, які за первісним проектом були розраховані на землетрус силою 6 балів. Навіть якщо під час спорудження цих спальних районів Чернівців будівельники дотрималися усіх норм і правил, то для регіону, де загальний фоновий бал землетрусів становить 7 балів, закладений ресурс міцності класичних панельок все одно недостатній. Що з ними буде у разі землетрусу, сила якого перевищуватиме 6 балів, науковці прогнозувати не беруться. Проте представники влади мали би зважати й на цю обставину.

 

Те саме стосується інтенсивної забудови будь-яких земельних ділянок у межах міста. Будівельний бум, який спостерігається у Чернівцях останніми роками, призвів до забудови переважно індивідуальними забудовниками багатьох зсувонебезпечних схилів, на які припадає 53 відсотки території міста. Це стосується району Роша, берегів річки Прут тощо. Натомість науковці застерігають, що сила землетрусу на таких схилах може збільшуватися на 1 бал. Тобто становити вже не 7, а всі 8 балів. За умови надмірного зволоження, як це було, наприклад, під час минулорічних повеней, навіть слабенький землетрус теж здатний активізувати зсувні процеси. На територіях з високим рівнем стояння підземних вод сила землетрусу також може бути більшою. Тобто складати 8 балів. І взагалі: там, де підземні води знаходяться близько до поверхні землі, під час землетрусу утворюється гель з води і рихлої гірської породи, фундаменти втрачають свою несучу здатність, що може призвести до завалювання цілих житлових кварталів.

 

У цьому сенсі наслідки можливого землетрусу у створі греблі Дністровської ГЕС, яка тримає величезну масу води, страшно навіть уявити. Адже через сокирянські Ломачинці – якраз у створі греблі Дністровського комплексного гідровузла – проходить тектонічний розлом. До того ж увесь цей район переважно карстовий, а це додатковий ризик.

 

Відсутність в Україні спеціалізованої державної служби, яка складала б прогнози землетрусів, так само як і відносна точність сучасних методів їх передбачення поки що не дає підстав розраховувати на офіційний науковий прогноз можливого катаклізму. У сейсмічно небезпечному регіоні землетрус рано чи пізно обов’язково відбудеться. Тому треба не чекати на його прогноз, а вже зараз готувати відповідь руйнівній силі стихії.