Витьохкує на Буковині, як і колись, але, на жаль, все рідше й рідше

І навіть у вишневому садочку, де колись його неперевершеним співом захоплювався і творив невмирущі поетичні рядки великий Тарас Шевченко.

Здається, що навіть дитятко-ангелочок ще з молока матері знає, що кращої пташини, ніж соловій у світі нема та й вовіки не буде. Так мільйони років, відколи в цьому світі мудро розпоряджається Матір-Природа. На втіху кожному бо, впевнений, не без винятку усвідомлюємо, що ця від Бога пташина в кілька грамин дарує щебетання, яке  не просто приваблює, а воістину чарує.

Хвала за дар природі. Та, на превеликі жалі, соловія в її царині дедалі меншає. Всяк по-своєму міркує з приводу. Та висновок один: сталося це в процесі так званих глобальних змін-перемін у навколишньому середовищі. Маємо експерименти в космосі, війни, стрілянину, хімізацію – ось ті фактори, які й призвели до того, що перелітна пташина в путі збивається з міграційних шляхів. Частково деяка долітає, а інша її частина гине в дорозі. Що, зрештою, в числі іншого перелітного птаства й спіткало соловейка. Без щебетання якого і садок вишневий помарнів.

Тимчасом доля-недоля спіткала й інше перелітне птаство. Наприклад, жайворонка, без якого, здається, що й врожай не вдасться на хлібній ниві. Як не вдивляємося в небеса, як не вслухаємось, та навряд побачимо в житі-пшениці і цю пречудову пташину. 

Але не інакше, як через брутальне, часто-густо і не потрібне людству втручання в навколоземний простір. Який, образно кажучи, волає від того втручання.

«Але разом з тим меншає також і кількість осідлого птаства. Рідкісного, таких видів як глухар, рябчик, що були невід’ємною частиною орнітологічного світу,- неодмінно додадуть версій небайдужі захисники цієї природи,- яка на очах марніє…» І як заперечити, коли це факт. З досвіду: токування глухаря я залюбки спостерігав років з 30 тому в урочищі Штивйори на Путильщині. «Забудьте про це,- вповіли небайдужі горяни.- Так само, як ті глухарі, навіть у найглухіших закутках Карпат, разом з ними поменшало рябчиків. А ви що, не відаєте з якої такої причини? Та вона ж на виду: наші Карпати од безжальних та необґрунтованих вирубок стали не просто синіми, а геть лисими! Де вже тут прихисток знайти тому рябчику чи глухарю?..»         

А я у своєму дачному товаристві на околиці міста маю той садок вишневий. Запевняю, що свого часу і в місті не раз по Великодню ми милувалися щебетанням солов’я. Думали-гадали, що й нарік він затьохкає оду Природі. Та не сталося. І навряд ще почуємо теє щебетання, за яким рида сама природа.

Іван Агатій, заслужений журналіст України, природознавець

 (спеціально для buknews)    

Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua 

• 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
• 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
• 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
• 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
• 5.Ставши меценатом окремих проектів. 

Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com

(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати  і зумовлених ними потреб). 

 Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.