Враження сучасників від зовнішнього вигляду нового міського театру та його урочисте відкриття: буковинські архівісти оприлюднили унікальні знахідки

Враження від зовнішнього вигляду нового театру від провідного спеціаліста відомства з архітектури Л. Веста*

Зовнішній вигляд нашого нового міського театру на площі Єлизавети відображає правдиву картину свого внутрішнього зонування. Цей театр – характерна монументальна споруда, храм муз. Найсильніше мистецьке вираження справляє бік головного входу масивним центральним корпусом з 2-ма колонами по обабіч, чий купол прагне вгору. Перед куполом чудова центральна група фігур, яка символічно зображає поезію та драму, утворює вивершувальний елемент сегментної арки увінчувального карнизу. Над головним входом з трьох частин, якого з далеким виступанням вкриває по-митецькому оздоблена кована маркіза для створення проїзду, вбудовано могутній фігурний фриз, чиї фігури символізують три види драми. На фасаді обох сторін центральної будівлі над багато оздобленими в архітектурному плані вікнами другого ярусу також знаходяться фронтонні групи, які як й інші скульптурні роботи належать багаторазово нагородженому академічному скульптору Ернсту Хегенбарту з Відня. Похилий в’їзд з гарними контурами, перед яким закладено клумби, переривають головний вхід для його виділення два кам’яні канделябри з електричними дуговими лампами насиченої яскравості. Між цими канделябрами кілька декілька сходів ведуть вниз до цих декоративних клумб. Ці кам’яні фасади гармонійно представляють себе архітектурно закладеними ризалітами від багатого переднього фасаду й містять ці ризаліти бюсти наших видатних поетів та композиторів. З одного боку це Гете, Шиллер, Анценгрубер та Грільпарцер, з іншого боку Моцарт, Бетховен, Шуберт та Гайдн. Зворотній фасад згідно гармонії оформлено просто. Арітектурно гарний, перспективний ефект справляє композиція театру.

Внутрішню частину цього храму муз оформлено дуже по багатому. Стелю залу, яка продовжується у якості завершення між просценіумними та іншими ложами аж до партеру, багаторазово прикрашено поряд з орнаментом й фігурами. Завершення, надзвичайно по багатому оформлено, – одночасно обрамлення сцени, сплановано таким чином, що у центрі зображено прапор столиці провінції, якого несуть два херувими. 

Не слід оминати увагою простого, проте елітно оформленого вестибюля з еліптичною формою горизонтальної проекції, з якого можна дістатися поряд з іншими входами у всі приміщення, які призначено для публіки. Театр може вмістити 877 осіб і його збудовано за планами панів архітекторів Фелльнера та Гельмера, кайзерсько-королівських провідних спеціалістів відомства з архітектури м. Відень, за керівництва будівництвом пана архітектора Йозефа Шрайбера, забудовником паном Вендером.

(Газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung», різдвяний додаток від 25.12.1904) 

Перекладач: 

старший науковий співробітник 

Державного архіву Чернівецької області –  Леонід Гіков

Новий міський театр

 Біля напівзруйнованої огороджувальної стіни старого католицького цвинтаря височіє горда будівля нового Чернівецького міського театру, чиї ворота вперше відкриють сьогодні ввечері. Сотні енергійних рук розчищають уламки та бруд, які все ще накопичені перед цим гарним храмом муз, а хто знає, як унайпрозаїчніших процесах буденності дізнатися, як діють вищі культурні сили, радіє кожній церемонії закладки фундаменту, яка торує шлях доцього місця мистецтва. Навіть мертві, які 50-60 років тому знайшли на цьому старому кладовищі свій останній спочинок, прислухаються і шепочуть один одному: Наші сини й онуки не розтринькали батьківської спадщини, вони наполегливою працею досягли чогось нового, і навіть якщо нас скоро вивезуть в інше місце, то цього клаптика землі, в якому ми спочиваємо, не буде осквернено, він залишиться освяченим вищими завданнями культури, які тут виконують, і ще повинні виконати. І що нам мертвим ніколи не можна забувати: земля належить тим, хто на ній живе. Земля належить тим, хто на ній живе, якщо вони знають, як здобути та захистити своє дорогоцінне майно. Чим були наші Чернівці 120 років тому? Там внизу, де пагорб круто спускається до долини Прута, височіли перші чепурні будиночки, а перед ними лежав ліс у своїй благоговійній тиші. Наші предки торували дорогу. Вони піднімалися все вище і вище, і сьогодні перші театральні вежі гордо здіймаються в небо там, де ще кілька років тому стояли райони міста. Зубці університету та палацу правосуддя справа та зліва вітають цю прикрашену будівлю.

Тільки сьогодні! Звичайно тільки сьогодні. Наше рідне місто молоде. Те, що інші міста успадкували від минулих століть, ми мусимо створювати невтомною працею, і бруківка, яку сьогодні заглиблюютьу податливу землю, учора була невід’ємною частиною скелястих гір. Хто сміє нас за це лаяти? Наша громадянська гордість нова, але справжня, і нас ушляхетнює невгамовне завзяття, з яким ми докладаємо свої найкращі зусилля на службу культурі, що постійно розвивається. Ще одне п’ятиріччя, а потім щонайбільше ще одне, і ми можемо сміливо конкурувати з нашими містами-побратимами, які оглядаються на тисячолітню історію. Але, новий театр має бути лише віхою на тому крутому, але вартісному шляху, на який ми вийшли і який хочемо подолати з незгасаючими силами.

Те, що наш співучий хатній поет вкладає в уста муз-переселенців, стосується нової хати та її першого освячення, і, коли цього вечора в святково освітленій і наповненій залі лунають ці жваві слова, нехай усі, хто стане свідком урочистого акту, будуть пам'ятати, що цей будинок, присвячений веселому та серйозному мистецтву, також є зовнішньою ознакою спільного блага, яке ми називаємо своїм: громадянського миру у наших стінах. П'ять племен живуть у цьому містів строкатій суміші, і вони слухають без заздрості та ненависті німецькі звуки, що лунають з театру. Назвіть нам друге місто Європи із змішаномовним населенням, яке має щось подібне! Це наша гордість і радість, коли ми можемо вказати на те, що мовні та конфесійні відмінності не можуть розділити нас, що ми постійно у спільній праці знайшли своє покликання – служити своїй громаді. І те, що стосується осереддя естетичної насолоди та духовного відпочинку, залишається нашим лейтмотивом у всіх сферах суспільного життя. Бо попереду нас чекає ще багато важкої роботи. Яскраво світить ліра в сонячному світлі, але як би ви не вітали її радісне сяйво, проте ми все ще прагнемо, дехто може назвати нас матеріалістами, до високих димаріві чорної від диму їжі, якої ще так мало в нашому місті, до людей з жилавими руками, що високо на четвертому поверсі нового театру після важкого дня радують серце й око. Але сьогодні ми не хочемо сумувати. Час, якого ми прагнемо, ще попереду. Сьогодні у святковому настрої прославимо день, що вінчає нашу працю, щоб радісне сяйво впало на дім, що ми відкрили Музам. Нехай цей дім буде знаком нашого щастя, нашого миру і нашої єдності!

 До історії будівництва нового міського театру в Чернівцях 1904/05.

Безпосередній поштовх до будівництва нового міського театру давав нинішній губернатору Трієсті та попередній кайзерсько-королівський намісник Конрад принц князь Гогенлое-Шиллінг в Чикаго навесні у 1904 році, згідно указу про закриття старого міського театру по пров. Шкільному (Schulgasse) внаслідок великої пожежі у театрі.

На щастя, цей несподіваний суворий указ губернатора принца Гогенлое, який був надзвичайно люб’язним і ввічливим до муніципалітету, не застав муніципальну раду неготовою, тому що вже було вжито найважливіші заходи і підготовку у фінансовому та структурному плані для створення нового та монументального міського театру у Чернівцях, і справді, потрібно було лише поштовху з боку на стільки авторитетної сторони, щоб розпочати всю справу будівництва.

Незважаючи на це, столиця провінції Чернівці та її представники, як виявилося, серйозно постраждали від цього указу, оскільки будівництво нового театру вимагало дворічного періоду, а місто протягом цього часу, на превелике роздратування численних шанувальників мистецтва і на не меншу шкоду торговцям і ремісникам Чернівців повинен залишитися без театру. Проте, всі вистави до цього, були невдалими, і Чернівці мусили тішитися надією на появу нового театру.

Як зазначалося, підготовка до цього велася тривалий час.

Ще в 1884 р. під керівництвом тодішньої урядової ради в Чернівцях і теперішнього губернатора у Нижній Австрії пана Еріхаграфа Кільманнсеггського було створено театральне товариство і в ньому знову зазвучав заклик до будівництва нового міського театру. У меморандумі від 1897 року, адресованому муніципальній раді, міститься прохання якнайшвидше обговорити питання будівництва нового муніципального театру за державні кошти, перш за все, щоб прийняти рішення щодо місця будівництва та влаштування публічного конкурсу для розробки проектів та планів. На засіданні 27 вересня 1898 р. депутат муніципальної ради Йозеф Грегор подав відповідні заяви.

Пізніше магістрат звернув особливу увагу на це питання, яке йому було доручено розглядати відповідно до правил процедури, і після того, подані заяви були визнані всіма сторонами як надзвичайно актуальні.

Вартість будівництва театру, включно із внутрішнім оздобленням, тоді оцінювалися в 300 000 гульденів, тобто 600 000 Крон. Спочатку співробітник у магістраті, директор магістрату Відманн, отримав державну ліцензію на організацію грошової лотереї або комбінованої лотереї цінних паперів. – Після проведення Міністерством фінансів збору даних у цій справі за посередництва придворного радника Германа, виявилося, що для організації грошової лотереї потрібно було б прийняти окремий імперський закон, тоді як лотерея цінних паперів, яка залежить лише від схвалення Міністерства фінансів, навряд чиколи-небудь досягнула б бажаного успіху.

Тому було розглянуто другий проект, який полягав у отриманні внесків від Верховного сейму та Буковинської ощадної каси по 50 000 флорінів (гульденів) з кожного і укладання договору позики на решту 200 000 флорінів (гульденів). Інша ідея, яка визріла в лоні магістрату, полягала в тому, щоб видати свій провінційний закон про стягнення так званого податку на розваги (податок на квитки) у розмірі максимум10% з усіх квитків на театральні вистави та інших мистецьких постановок, а також використання надходжень від цього податку на відсотки та амортизацію позики на будівництво театру.

На підставі відповідного звіту міська рада на засіданні 30 січня 1900 р. прийняла відповідні постанови.

Тоді театральний комітет дійшов згоди з деякими містами, які збудували нові театри, такими як Зальцбург, Зноймно та Б'єльсько-б'яла, і отримав від них плани будівництва. Голова Комітету Грегор також поспілкувався з приводу поїздки до Відня з головним провідним співробітником будівельного відомства Фельнером, який до того моменту побудував 43 театри в різних великих містах Європи під керівництвом компанії Фельнер і Гельмер; директор магістрату Відман нарешті склав проект програми щодо фінансування будівлі театру, який був схвалений комітетом, а потім муніципальна рада на засіданні 17 квітня 1900 р. ухвалила такі резолюції:

"І. Про уникнення тендеру на банкрутство на здачуоб’єктів будівництва театру.

II. Запросити архітектором провідного співробітника будівельного відомства Фельнера приїхати до Чернівців якомога швидше, але не пізніше початку 1-го травня, для отримання 300 тис. транспортних коштів для участі у виборі місця для будівлі театру.

Розглянути такі місця будівництва: площу Австрії (Austriaplatz), площу Франца Йозефа (FranzJosef-Platz), площу Єлизавети (Elisabethplatz) та площу Рудольфа (Rudolfsplatz).

III. Затверджено таку програму фінансування будівництва нового міського театрув Чернівцях:

1. Принципово визначено, що новий театр повинен мати місткість 700-800 осіб і щозагальні витрати, за винятком вартості землі під забудову, включаючи всі збори, механічні обладнання сцени, декорації та обладнання для глядацької зали, не повинні перевищувати суму 560 000 Крон; також на першому поверсі будівлі театру слід розмістити можливі корисні заклади.

2. Магістрат уповноважено, після попереднього схвалення муніципальною радою та схвалення вищого державного комітету, укласти анулювану позику, що підлягає амортизації, до максимальної суми 560000 Крон на максимально сприятливих умовах; за даним кредитом слід вимагати провінційну гарантію.

3. Для покриття цієї позики призначено такі доходи:

а) дотація від провінції в сумі 100 000 Крон, що виплачується 10 річними платежами з 1900 року;

б) дотація Буковинської ощадної каси в сумі 100 000 Крон, що підлягають сплаті 10 річними платежамиз 1900 року; 

в) субсидія від муніципалітету протягом наступних 10 років у 10000 Крон щорічно з 1900року; 

г) дохід від податку на розкіш, який буде введено врозмірі 10000 Крон щорічно;

д) інші надходження, як надходження від здавання в оренду приміщень у новому будинку театру, вистав на користь будівельного фонду, виділення буфету, гардеробів і т.і. 4000 Крон.

Тепер, коли прийнято вищезазначені програмні постанови щодо будівлі театру, театральний комітет дійшов згоди з панами Фельнером і Гельмером щодо надання ескізів для театру та можливого огляду будівельних майданчиків. Переговори в вищезгаданому сенсі велит акож з комітетом провінції, Буковинською ощадною касою, і вони привели до сприятливого результату. На сесії 4 січня 1902 року справа знову потрапила на розгляд муніципальної ради, і було прийнято остаточне рішення щодо будівельного майданчика (військові землі) і т. і. На той час (1902 р.) справа просунулася настільки далеко, що проект будівництва міг би бути фактично реалізований, якби будівельний майданчик на військовій території був у розпорядженні муніципалітету. Будівельна справа була невідкладною ще йтому, що указом Крайового сейму від 8 вересня 1902р. Zl5111 було встановлено термін користування старою театральною будівлею до 1903 року.

Незважаючи на це, проект досі не реалізовано, оскільки укладання контракту з військовою адміністрацією чекало на завершення планів військових замісних об’єктів, а про передачу в якості будівельного майданчика ще не було й гадки. Муніципальна будівельна адміністрація зробила детальну заяву щодо ескізів, наданих Фельнером і Гельмером, і запропонувала деякі зміни. Будівельний комітет розглянув ескізи та пояснення, написані до них, а також пропозиції головним провідним співробітником будівельного відомства Вестом, і, зокрема, висловився за збільшення місткості будівлі з 700 до 800 осіб, після того, як звідусіль залунала загальна підтримка цього розширення, щоб створити достатні резерви на майбутнє. Крім того, комітет висловився за збільшення кількості лож та сидінь, а також за їх зручного розташування. Проекту будівництва театру також надано експертну оцінку головного провідного співробітника будівельного відомства Габерландта, академічно-технічної асоціації в Чернівцях та асоціації благоустрою.

5 квітня 1904 р. міський магістрат отримав указ губернатора принца Гогенлое від 4 квітня 1904 року, який категорично забороняв подальшого використання існуючої будівлі театру для театральних потреб після Вербної неділі 1904 року.

Під враженням від закриття театру урядом, театральний комітет звернувся до муніципальної ради з проханням затвердити програму будівництва, складену шляхом опитування, і запросити панів Фельнера та Гельмера для розробки планів для більшого міського театру в Чернівцях протягом 4 тижнів та з урахуванням наявних експертних оцінок, відповідно до цієї програми за попередньо погодженими умовами та написати приблизний кошторис.

Це звернення, або складену програму, було схвалено на засіданні муніципальної ради 16 квітня 1904 року, і про це було негайно запросили архітекторів Фельнера та Гельмеру, щоб вони швидко підготували ескізи для вищезазначеної програми та особисто прибули разом з ними до Чернівців.

30 травня 1904 року головний провідний співробітник будівельного відомства Фельнер прибув до Чернівців з підготовленими ним ескізами, і після переговорів із ним того дня, 31 травня 1904 року, муніципальна рада зібралася на засідання для вирішення питання про будівництво театра, в якому брали участь як головний провідний співробітник будівельного відомства Фельнер, так і 5 панів, яких обрано опитуванням до спеціального комітету.

На цьому засіданні муніципальної ради головний провідний співробітник будівельного відомства Фельнер детально обговорив свій проект будівництва. Місткість нового театру збільшили з 700 до 813 осіб, а загальну вартість попередньо встановили в 600 тис. Крон. Площу забудови було збільшено з 1190 квадратних метрів до 1430 квадратних метрів і за вказану суму новий театр планували звести під ключ. 

Однак, муніципальна громада досі не отримала військових земель, тим паче, що вони могли вимагати передачі їх за договором лише після завершення будівництва тренувального плацу.

Тому муніципальна рада звернулася до тодішнього кайзерсько-королівського губернатора принца Гогенлоей та завдяки його енергійному та цілеспрямованому втручанню, а також завдяки заступництву Його Ясновельможності командира корпусу артилерійського керівника Фідлера вдалося досягти результату і кайзерсько-королівське військове імперське міністерство указом від 26 червня 1904 р. № 1982 схвалило дострокову передачу необхідного для театру місця військового забезпечення телеграфом 30 червня 1904 р. і, відразу ж було викопано першу лопату ґрунту. Так змогли розпочати будівництво в липні 1904 року. Членам муніципальної ради, яким було доручено управління будівництвом і нагляд за управлінням будівництвом, були: віце-мер Грегор, міський радник Гайнріх і головний провідний співробітник будівельного відомства Вест, тоді як керівником будівельних робіт з боку фірми Фельнера і Гельмера був архітектор У. Шрайбер, економічними справами займався міський радник Швеммшу і всю концептуальну роботу виконував чиновник магістрату Блаукопф. Призначення робіт і остаточне вирішенням усіх справ будівництва театру муніципальна рада, за заявою муніципального радникаДр. Норста, доручила муніципальній раді.

При призначенні робіт, особливу увагу приділяли місцевим торговцям, і їх було надано лише місцевим торговцям і компаніям.

(Газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 04.10.1905 № 527)

Перекладач: 

старший науковий співробітник 

Державного архіву Чернівецької області –  Леонід Гіков

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.