Спробу організувати у Чернівцях в 1946 р. "похорони" німецького мила «RIF», нібито виготовленого з євреїв під час Голокосту, радянські спецслужби розцінили як провокацію

Чернівецькі сторінки історії Голокосту.

 Наприкінці війни та в перші повоєнні роки була широко поширена інформація про виготовлення нацистами мила із трупів розстріляних євреїв. В багатьох країнах Європи та навіть світу відбувалися своєрідні «похорони» такого мила, що мало глибоке символічне значення та викликало бурхливі емоції людей, які втратили своїх рідних та знайомих.

Спроба до організації таких похорон мала місце у січні 1946 року і у Чернівцях. До того ж, вихідці з Чернівців причетні і до самої появи чуток про мило, виготовлене із євреїв, принаймні на території Румунії. Про це говорять документи, що зберігаються в Чернівецькому та Київському архівах.

Чернівчанка Петреску з Аушвіца розповіла,  що бачила фабрики по виготовленню мила із трупів євреїв

Після відступу німецьких військ з окупованих територій, зокрема Чернівців та Румунії, до рук визволителів, а згодом і до місцевого населення потрапила значна кількість трофейного німецького мила з логотипом «RIF» та порядковим номером. На тлі інформації про страшенні звірства нацистів та різноманітні деталі вчиненого Голокосту серед населення поширилася чутка, що абревіатура «RIF» означає «Reines Jüdisches Fett» («чистий єврейський жир»), хоча насправді означала «Державне управління з постачання промисловим жиром».

Єврейські громади розпочали вимагати вилучення такого мила із обігу, збирали його та проводили траурні церемонії з його поховання.

Зокрема, 15 листопада 1945 року такі «похорони мила» відбулися в Бухаресті за участі низки відомих єврейських лідерів. На місцевому цвинтарі було поховано 1500 шматків мила, «1500 невідомих героїв».

Про те, що вказане мило виготовлялося із розстріляних євреїв, серед інших було поширене свідчення чернівчанки на прізвище Петреску. Її мати вийшла заміж за німця, із яким восени 1940 року, коли німці отримали можливість евакуюватися з окупованих Радянським Союзом Чернівців, виїхали до Німеччини. Згодом вони проживали саме у Аушвіці/Освенцимі. Коли чоловік її матері помер, у 1943 році, вона повернулася в Румунію, де і розповіла, що бачила фабрики по виготовленню мила із трупів євреїв.

Ще й розповіла таку історію: все населення містечка нібито знало про ці фабрики і захоплювалося ними та ображалося, що армія користувалася цим милом, а населення не мало такої можливості. Тому коли партію цього мила принесли населенню, в місті оголосили свято. Ящики на вокзалі зустрічав сам примар (міський голова), складені списки найбільш «доброчесних» громадян, яким в урочистій обстановці «з честю» вручили по кілька шматків цього мила, після чого «усі шановані і видні люди» направились в громадську лазню, де урочисто оголосили про високу якість цього мила, «виготовленого із трупів євреїв».

 На тлі такої інформації головний рабин Бухаресту доктор Шофран, та згодом об’єднана рада рабинів заборонила користуватися німецьким милом та прийняла рішення про захоронення зібраного мила, оскільки воно є рештками наших близьких.

Про це йшлося у публікації в румунській газеті «Уніря» «Незвичайні і приголомшливі похорони», автора Маркус Мірку.

Просили дозволити організувати урочисті похорони  мила з Воєнторгу у Чернівцях 

Наприкінці грудня 1945 року до секретаря Чернівецького Міськкому КП(б)У Дідик прийшов директор 2-ї міської поліклініки доктор Шрайдман Наум Наумович, 1895 р.н., уродженець міста Тегіна, що в Молдові. Він передав шматок румунської газети «Уніря» із вказаною публікацією, а також шматок мила з грифом «RIF» та повідомив, що це мило виготовлено із трупів розстріляних євреїв.

За його словами, шматок газети випадково потрапив до одного лікаря-єврея з поліклініки від невідомого хворого, який прибув з Румунії. А мило він придбав в Чернівцях, яке у великій кількості є в продажу в Чернівецькому воєнторзі. Шрайдман попросив від імені єврейської громадськості заборонити Воєнторгу продавати вказане мило, вилучити його, передати представникам єврейської громади і дозволити організувати урочисті похорони цього мила.

Секретар прийняв від Шрайдмана газету, переклад статті, шматок мила, пообіцяв вжити необхідних заходів до перевірки наявності такого мила у Воєнторзі та його походження.

І в той же день передав газету, переклад статті та мило в УНКГБ.

НКГБ негайно вжило заходів, але не до перевірки походження мила, а до «недопущення організації євреями якої-небудь демонстрації навколо вказаного мила», та почало розшук першоджерел і ініціаторів справи.

Зібрали 20 шматків мила

Згодом, 5 січня 1946 р. у відділ культів при Чернівецькому облвиконкомі прийшов чернівецький рабин Марк Шибер та повідомив, що до нього приходив демобілізований із армії єврей, який приніс до нього кілька шматків мила, привезеного з Румунії, виготовленого нібито із «чистого єврейського жиру». Таке ж мило нібито виявлене у військовому госпіталі і в магазинах Воєнторгу в Чернівцях. Відтак рабин просив у Облвиконкому вилучити вказане мило із військових госпіталів та магазинів воєнторгу, передати равинату, який влаштує похорони зазначеного мила.

При цьому просив, щоб на похоронах було присутнє усе єврейське населення міста, для якого цей день оголосити неробочим, та дозволити в день похорон встановити на цвинтарі урну для пожертв, які потім равинат роздаватиме «бідним євреям».

Згодом, вже 23 січня 1946 року голова єврейської громади рабин Шибер в колі близького оточення говорив, що зібрав вже 20 шматків мила, і коли збере його більше, то організує в Чернівцях похорони цього мила, так як це було зроблено в Бухаресті. 

«Провокаційна антирадянська демонстрація навколо «єврейського мила»

Все, що вдалося зробити Управлінню НКГБ, так це визначити головного ініціатора проведення зазначених «похорон» – рабина, голову єврейської громади міста Шибера Марка Абрамовича, 1888 р.н., уродженця села Бояни Чернівецької області. В його оточенні було одразу декілька агентів, які постійно доносили про кожен його крок.

Тому коли наприкінці січня 1946 р. рабин Шибер знову звернувся у відділ культів Облвиконкому з проханням дозволити проведення урочистих «похорон» мила, зібраного ним у м.Чернівці, то цього разу Облвиконком проведення таких «похорон» рабинату категорично заборонив.

НКГБ встановив «належне агентурне спостереження» за рабинатом та активом сіоністів» з метою недопущення можливої спроби організації «провокаційної антирадянської демонстрації навколо «єврейського мила». Відтак за їх даними раввинат припинив спроби організації вказаних «похорон».

Також НКГБ було встановлено, що трофейне мило німецького виробництва марки «РІФ» у великій кількості перебуває на складах Прикарпатського військового округу для постачання військових госпіталів, проте в продажу у Воєнторзі цього мила не було і немає.

Про обставини цих подій було підготовлено доповідну записку «Народному комісару державної безпеки» Савченко, до якої додали уривок із газети «Уніря» зі згаданою статтею та її переклад.

 На базі цього повідомлення було підготовлене інформування НКГБ СРСР в Москву, до якого долучили і переклад статті російською. Відтак зазначене повідомлення і додаток зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ у Києві.

Чернівецькому УНКГБ дана вказівка взяти в активну агентурну розробку Штрайдмана та Шибер та інших осіб, які намагалися організувати вказану «провокацію».

Представники чернівецького рабинату виїхали з Чернівців до Румунії 

Радянська влада ніяк не відреагувала на інформацію про виготовлення мила із жиру розстріляних євреїв  та не вжила заходів до перевірки достовірності такої інформації. Хоча на Нюрнберзькому процесі саме представники СРСР поширювали таку інформацію та намагалися навіть надати її докази.

Так само невідомо і про подальші дії лідерів єврейської громади міста. В пізніших документах інформації про обговорення серед чернівецької єврейської громади ситуації щодо вказаного мила немає, або не збереглася. Лише побіжно згадується, що представники чернівецького рабинату виїхали з Чернівців до Румунії навесні 1946 року, коли євреям на нетривалий час дозволили виїзд із СРСР та таким правом скористалися понад 20 тисяч чернівецьких євреїв.

Василь МУСТЕЦА, за архівними матеріалами.

Коментар кандидата хімічних наук Володимира Ткача: 

На ділі інформація про мило з жиру розстріляних євреїв підвердилася, але тільки у 2006 році. Технології дозволили покласти крапку у розслідуванні тільки у ХХІ ст.

Докладніше за посиланням: https://rcin.org.pl/Content/51960/PDF/WA248_71316_P-I-2524_shallcross-holoc.pdf