Сьогодні 124 роки від дня народження старого чернівецького австрійця Ґеорґа Дроздовського

Син офіцера ц. к. 22-го ландверного піх. полку, Ґеорґ Дроздовський (1899–1987 рр.) навчався у ц. к. ІІ державній ґімназії у Чернівцях, потім переїхав до Відня, де закінчив матуру у  ц. к. державній ґімназії Ваза (Wasagymnasium). Під кінець Першої світової війни служив прапорщиком в артилерії на Італійському фронті, Після війни повернувся у рідне місто Чернівці.

Проживав на Нойвельтґассе 28 (Strada Marasesti) (тепер – вул. Шевченка, 42). Працював банківським чиновником, а поряд з цим ще й писав вірші та прозу, які публікував передусім у «Чернівецькій загальній газеті» ("Czernowitzer Allgemeine Zeitung"), а також у "Чернівецькій німецькій щоденній пошті" ("Czernowitzer Deutsche Tagespost").

Дроздовський був членом шлараффії "Прутана" – товариства дружби, мистецтва і гумору (розташовувалося у колишньому Німецькому домі в теперішньому меморіальному Залі його імені. – В.З.), у якому мав нагоду демонструвати під час заходів свій талант сатирика і непідробний гумор. Діяльність чернівецької шлараффії, як і усіх інших, були викладені у загальноєвропейських правилах "Schlaraffen-Spiegel und Ceremoniale" (1867 р.).

Термін "дзеркало", означав т.зв. «юридичний твір» і натякав на літературну традицію, що багато разів відроджувалася з часів грецької античності. Людина тримає дзеркало перед собою, князем чи етнічною спільнотою, щоб розпізнати, хто він – або ким і як має бути. Пізніше норми т.зв. "дзеркала" неодноразово переглядалися і адаптовувалися до сучасності. Дотепер по цілому світу існує 261 місцева шлараффія, зокрема, у Німеччині, Австрії, Швайцарії, Італії, Еспанії, Франції, Бельгії, Швеції, США, Канаді, Мексиці, Венесуелі, Еквадорі, Бразилії, Аргентині, Таїланді, Південній Африка та Австралії і кожна з них має свій порядковий номер по часу виникнення.

Після румунізації міського театру, Ґеорґ Дроздовський час від часу брав участь у камерних виставах, тимчасово працював драматургом і театральним критиком.

Улітку 1940 року, після окупації частини Буковини військами СССР, відбулася акція переселення буковинських німців з краю. Дроздовський виїхав до Відня. Під час Другої світової війни служив у ВПС Німеччини. Завершення війни застало Дроздовського у каринтійському м. Лавамюнд. У 1945 році він став редактором культурної хроніки, а пізніше очолив відділ культурної хроніки у "Клаґенфуртському народному часописі" ("Klagenfurter Volkszeitung"). Крайова столиця Каринтії, що є містом-партнером Чернівців, стало йому другою батьківщиною. Тут він працював як журналіст, публіцист і перекладач. За п'ять десятиліть він опублікував 17 книжок; а його роботи для преси і радіо просто неможливо перелічити.

Ґеорґ Дроздовський, як і його земляк Ґреґор фон Реццорі, був типовим дитям уявної Маґребінії: трохи гульвіса, трохи богемний митець і просто мастак жити. Хоча Дроздовський не належить до великих світил чернівецьких літераторів, але його журналістські роботи чернівецького періоду є цікавими свідченнями його часу. Як лірик, він знайшов свою індивідуальну поетичну мову, за винятком хіба що гумористичних віршів. Пізніші його публіцистичні праці засвідчують високий рівень і заслуговують на увагу також і post mortem (посмертно).

За поетичні й публіцистичні праці Ґеорґу Дроздовському присуджено в Австрії чимало нагород, серед них – премія імені Ніколауса Ленау в 1959 році. Його книга "Тоді у Чернівцях і довкола" ("Damals in Czernowitz und rundum") (1984), яка була перевидана у липні 2003 року (2019 – вдруге), належить до написаних з особливою любов'ю ремінісценцій про буковинську столицю.

У квітні 1999 року, з приводу 100-річчя з дня народження Ґеорґа Дроздовського, у колишньому залі шлараффії "Прутана" за допомогою міської влади Чернівців і за фінансовою допомогою уряду Каринтії, м. Вольфсберґ, Товариства Ґеорґа Дроздовського (Клаґенфурт), а також Ґьоте-Інституту з Німеччини був урочисто відкритий громадський культурно-мистецький центр "Зал Ґеорґа Дроздовського" для проведення наукових літературних семінарів, презентацій книжок та виставок. Там розгорнуто невеличку постійну виставку, присвячену йому, «старому австрійцю» за біографією, вихованням, манерами і ментальністю.

Володимир Заполовський

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.