Сакральна пісня, слова якої вивчали на мітингах за незалежність, що називається на слух (спогад)
Завжди пам'ятав, що на відміну від багатьох інших віршів, чи тих таки гімнів - СРСР чи УРСР, які нас змушували вивчати на уроках у школі, наш національний Гімн "Ще не вмерла Україна" я вивчив на мітингах за незалежність, що називається на слух.
Було це наприкінці 80-х, коли валився Союз. У радянських шкільних підручниках текст цього Гімну, зрозуміло, не друкували. А ось на перших мітингах у Чернівцях часом вже виконували. Так я вивчив його слова.
Це вже потім з публікацій у газетах довідався історію його написання, імена авторів музики й слів. Кілька разів спеціально прокидався перед шостою ранку, щоб почути цю дивовижу, коли по "брехунцю" замість мелодії радянського гімну почали транслювати "Ще не вмерла Україна".
Після проголошення незалежності у суспільстві дебатували можливість внесення деяких змін до тексту. Але тоді, наскільки пригадую, йшлося про заміну однієї лише літери - у назві нашої держави "Ще не вмерла України...", а не про докорінне переписування.
Справді, тільки абсолютно байдужа до української справи людина може говорити про якесь втручання у зміст цієї вже сакральної пісні.
Це як Святе Письмо, в якому не можна не те що змінювати, а навіть переставляти місцями слова, бо інакше Господь не почує молитву.
Юрій ЧОРНЕЙ
На фото: Перше публічне виконання Гімну України на сцені фестивалю "Червона рута" відбулося 24 вересня 1989-го. Після того як бард Василь Жданкін (ліворуч) почав співати "Ще не вмерла Україна", до нього долучилися співаки Віктор Морозов (праворуч) та Едуард Драч (посередині). Фото: facebook.com
