
"Про таких народних месників, як опришок Лук'ян Кобилиця, слава не вмре, не поляже", - Генконсул Румунії в Чернівцях (колишній) Іліє Іван
І, наче вчора пригадалася розмова по темі, з поважним дипломатом, з яким мав честь часто спілкуватися і який, до речі, відмінно володів українською мовою. Говорили чимало про подвижництво і путь нашого славного земляка, котрий, до честі нас усіх, був першим депутатом від Буковини у парламенті Австро-Угорщини. Та через свою звитяжну діяльність на благо гуцульського люду так і ні разу в ньому участі не брав.
Путь великого опришка в тій боротьбі був коротким. Мужньо боровся до самого скону свого життя. Достеменно відомо одне – Лук'ян Кобилиця загинув в гірському містечку Румунії, Гура-Гуморулуй. Разом з побратимом по спільній боротьбі, угорським опришком Ференцом Баркоші. Йому одному Кобилиця довіряв. На жаль, обидва не вбереглися: за версією їм підсипали у вино отрути, вкоротивши життя в одній із корчм містечка.
З'ясуванню причини загибелі нашого великого земляка та місця його поховання все життя присвятила вчителька історії з Путильщини, Марія Кочерган.
Ось про що і говорили не раз з Іліє Іваном.
"Чув і я про цю істинно патріотичну жінку, котра, як Ви зауважили, життя присвятила обставинам загибелі Лук'яна Кобилиці", – розповів генконсул.
– Надважливою подією ретельно займалися також і наші відповідальні служби та інстанції. На державному рівні. Але доповнити до того, що відомо про смерть опришка Кобилицю, так і не вдалося. Бо не збереглося жодних писемних згадок, які б може глибше прояснювали ситуацію.
– Знаю, пане консуле, що буковинська дослідниця за сприяння румунської влади та органів на всіх рівнях будь-що намагалася віднайти бодай гробівець Лук'яна Кобилиці або цвинтарок, де він разом з побратимом Ференцом Баркоші були схоронені.
– Цим ретельно займалися також і наші служби на місцях, – додав Іліє Іван. – Але скажіть, як було це зробити, коли їх поховали, як безіменних та ще й невідомо на якому із старовинних кладовищ? Та все одно велика дяка вашій подвижниці з Буковинських Карпат, що своїм патріотичним подвижництвом вона заслужила вселюдської поваги.
P.S. Шкодую за одним. Вже напередодні завершення своєї каденції Іліє Іван натякнув, що вкрай хотілося б йому побувати в Красному Долі, де зродився Лук'ян Кобилиця. "Та хоч зараз", – заохотив я його. Неодмінно побуваємо також у закутку чорних буків, де на хвилю-другу любив перепочити великий опришок. На жаль не вдалося. Така консульська служба.
Іван Агатій
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де тая могилка Лук'янова?
- Франко І. Лук'ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині ХIХ в. "ЗНТШ", 1902, т. 49
- Шевченко Ф.П. Лук'ян Кобилиця: З історії антифеодальної боротьби селянства Буковини в першій половині ХIХ в. К., 1958
- Історія Української РСР, т. 3. К., 1978
- Нариси з історії Північної Буковини. К., 1980
- Франко І. Зібрання творів, т. 47. К., 1986
- Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХIХ – початку ХХ ст. Чернівці, 1999.