І я пам’ятаю Лук’яна Кобилицю, але того, що із останніх родичів великого опришка, котрий душу і серце за волю та долю горян положив…

Але і Лук’ян Олексійович Кобилиця, котрий весь вік вікував на хуторі Галицівка, що кількома кілометрами від Красного Долу, де зродився великий опришок, принагідно і не раз вповідав історію свого родоводу. До деталей, вповідаючи при цьому тільки йому відомі факти з життя славетного родича.

–       А ви, Лук’яне Олексійовичу, як живете-поживаєте посеред цієї Богом заповіданої краси?

–       Всього маю потроху: і городчик, і садок, де пасіку тримаю. А найголовніше, ось уже зараз вам покажу. Це моя банька, в якій завдяки сірководню зцілюю всі без винятку недуги. Кажуть всі. І хто на кілька годин завітає, а хто залишається на день-другий відпочити. Знаєш, та в мене бували, гостювали навіть московські мужі-чиновники. Як вони у цю забуту Галицівку дісталися – для мене то десяте діло одначе всіх приймаю, за що відтак навіть у листах мені щиро дякували.

–       Лук’яне Олексійовичу, а давайте зазнімемось на згадку.

Охоче погодився, а відтак ще й чарчину запропонував.

Не так давно із сумом довідався, що вже нема далекого, але такого рідного нащадка того незабутнього в віках Лук’яна Кобилиці, що за долю та волю горян свою душу положив.

Іван Агатій

На фото: ось таким я запам’ятав Лук’яна Олексійовича Кобилицю, котрий на хуторі Галицівка жив.