Правда, описана у старій чернівецькій газеті від 1940 року, яку зараз так не хочуть чути у Москві

 

Тригодинна розмова (вже друга за рахунком!) керівника радянського уряду Молотова з рейхсканцлером Німеччини в його новій Імперській канцелярії. Візит Молотова до рейхсмаршала Герінга, заступника Гітлера по керівництву націонал-соціалістичної партією Гесса…

 

І весь цей обмін думками, з Гітлером, Ріббентропом, якщо вірити офіційному радянському комюніке за підсумками дводенного візиту Молотова до Берліна, поширеному Телеграфним Агентством Радянського Союзу, (пригадуєте крилате, «ТАРС уповноважений заявити»?) «проходив в атмосфері взаємного довір’я і встановив взаємне розуміння по всіх важливих питаннях, що інтересують СРСР і Німеччину». І все це радянсько-німецьке «довір’я» і «розуміння» засвідчене у той час, коли вже більше року триває Друга світова війна, давно розгромлено Польшу, окуповано країни Прибалтики, Францію, більшу частину Європи, на черзі остаточне вирішення єврейського питання…

 

Натомість у Берліні – урочисті проводи гостя з Москви на Ангальтському вокзалі столиці, прикрашеному зеленню і квітами, до якого росіянина від його тимчасової резиденції в замку Бальвю супроводжував Імперський міністр закордонних справ Ріббентроп. На привокзальні площі, над якою підняли державні прапори обох країн - практично однакового червоного кольору, тільки з різним візерунком на полотні (нагадати вам, яким саме тоді був офіційний знак Німеччини?), вишикували роту почесного караулу. З-поміж присутніх, хто прийшов провести Молотова, журналісти зауважили особисто начальника німецької поліції Гіммлера.

 

Це та правда, описана у старій чернівецькій газеті від 15 листопада 1940 року, яку зараз так не хочуть чути у Москві. І яку воліли би витравити з пам’яті усіх навколишніх народів. Якщо знадобиться, то і тією самою грубою військовою силою. Так як військові союзники – гітлерівський вермахт і сталінська Червона армія – вчинили у вересні 1939 року, коли спільно розв’язали Другу світову війну. Це саме за їхньою змовою «в атмосфері взаємного довір’я», вкотре засвідченою візитом Молотова до Берліна восени 1940 року, світ було кинуто у вир найстрахітливішої людської бойні.

 

Так буває, що шукаєш одне у численних папках відкладених документів, а натрапляєш на інше. Ось і цього разу шукав свідчення про мітинг 1940 року на могилі «буковинського соловія» Юрія Федьковича, влаштований радянськими "визволителями" Чернівців. Натомість знайшов доказ злочинної суті радянського режиму та його військової машини за розпалювання Другої світової війни, пам’ятники нібито перемозі в якій досі спотворюють не тільки ландшафти українських міст і сіл, але й отруюють брехнею мозок нових поколінь українців.

 

І тільки нам самим вирішувати: продовжувати брехати самим собі, чи нарешті набратися мужності і сказати правду.