"Познайомилась на роботі у готелі з дівчиною з Чернівців": історія студентки Марії Якушечкіної, яка покинула Маріуполь, щоб врятувати життя і перебралась із мамою до Кельна (ексклюзив)

Марія Якушечкіна –  студенка Маріупольського державного університету,  відвідує інтеграційні курси німецької мови,   працює техробітницею в німецькому готелі Motel One.

Спершу  приїхали до Києва, Львова, пішки перейшли кордон...

- Зараз Ви живете у місті Кельні, чому обрали саме Німеччину для переїзду ?

 - Щоб врятувати своє життя в умовах війни,  ми  з моєю мамою змушені були покинути  Маріуполь. Нам пощастило виїхати із надзвичайно небезпечної території. Спершу ми приїхали до Києва, я, мама та мій брат; орендували квартиру та активно почали шукати роботу, згодом були працевлаштовані. Однак через  постійні обстріли, страх,  нестабільність вирішили переїхати до Львова.  Отже, ми зібрали наші речі, на той момент у нас був лише наш один портфель,  грошей  зовсім не було і поїхали. У Львові ми знайшли евакуаційний автобус до кордону Шегині (пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Польщею). Ми пішки перейшли кордон, і  на евакуаційному потязі з Перемишля поїхали до Ганновера (Німеччина). Коли ми чекали наш потяг, нам пощастило познайомитись з однією жінкою Оксаною та її дітьми, вони їхали потягом в місто Кельн. По дорозі ми з нею спілкувалися, та вона запропонувала їхати з нею, і ми вирішили, що це непогана ідея. Коли ми приїхали в Кельн, нам дуже сподобалось і ми вирішили залишитись жити тут. Так і почалась наша історія життя в Німеччині”.

- Як Ви шукали роботу в Німеччині?

- Коли ми вже вирішили залишитись жити в місті Кельн, звичайно, що я одразу почала шукати роботу. Це було дуже складно, тому що для цього потрібно бути офіційно оформленому в Німеччині, тобто отримати § 24AufenthG (прописка за місцем проживання) який дозволяє працювати та жити в Німеччині. Півтора місяця ми оформлювали відповідні документи  та шукали роботу на різних інтернет-майданчиках. Через деякий час мені вдалось знайти оголошення в Telegram. В оголошенні йшлося про те, що є робота  техробітницею у готелі. Інформація була дуже приємною для мене, мені сподобались умови роботи,  вирішила спробувати.”

Працювала по шість днів на тиждень,  фізично важко було звикнути до таких навантажень

- Чи швидко Вам вдалося звикнути до нового робочого місця?

- Коли я знайшла оголошення про роботу, мені написали в особисті повідомлення компанія  – RBH Hotelservice GmbH (München), і повідомили про те, що мене через декілька днів очікують в готелі Motel One, де ми зможемо обговорити питання щодо роботи в цій компанії. Коли я прийшла  спочатку, мені розповіли, які саме документи від мене потрібно (паспорт, § 24AufenthG, інтифікаційний номер та пенсійний номер), розповіли про загальні умови праці та про заробітну плату. Під час стажування, мені видали робочий одяг. Через тиждень стажування  мені уже підготували контракт,  так я почали офіційно працювати”.

- Як проходив процес працевлаштування?

- Перший день стажування мені здавалось, що робота не складна. Я знайомилась з колективом та звикала до нової роботи. Коли я відпрацювали місяць, мені стало складніше. Коли я працювала по шість днів на тиждень, мені фізично важко було звикнути до таких навантажень, але тоді я сподівались, що ще трішки і ми всі повернемось додому. Але сталося не так, як я планувала. Я затрималась на цій роботі на цілий рік. Робота виявилась достатньо складною, але я залишаюсь поки там працювати, так як вважаю це дуже хорошим досвідом для себе, та поки лише планую своє майбутнє”.

- Яке ставлення колег до Вас  на роботі?

“Мій колектив складається насамперед з двох адміністраторів, які повинні нам допомагати, слідкувати за нами,  направляти нас у випадку необхідності. Колектив у нас достатньо великий , він складається з 32 людей. Коли я лише влаштувалась на роботу, з колегами у нас були суто ділові відносини. Іноді мені пропонували посидіти з ними випити каву чи приносили мені смаколики. Згодом я познайомилась з дівчиною з Чернівців, яка теж працювала на цю фірму та навіть змогла з нею потоваришувати. Загалом атмосфера у нашому колективі дружня, тому їхнє ставлення до мене хороше”.

“Своє майбутнє я бачу в Україні"

- Ви працюєте, навчаєтесь в університеті та відвідуєте інтеграційні курси, як Вам вдається все це поєднувати? 

“Поєднувати університет з роботою я почала ще з вересня 2022 року, оскільки у мене почалось навчання онлайн. Я відвідувала пари та одночасно працювала, а коли були семінари, відповідала на роботі, але не завжди це вдавалось. Викладачі, звичайно, знали в якій ситуації я знаходжусь, і відносяться до мене з розумінням. У 2023 році ми разом з моєю мамою почали відвідувати інтеграційні курси. Звичайно є дні, коли ми нічого не встигаємо, приходимо пізніше, але, тим не менше, намагаємось поєднувати. Звичайно, що це дуже втомлює, але ми, як і всі українці, намагаємося жити та працювати далі, та очікуємо на перемогу України”.

- Яким Ви бачите своє майбутнє?

- “Своє майбутнє я бачу в Україні, тому я продовжую онлайн-навчання там, але й намагаюся паралельно поки вивчати німецьку мову. Я розумію, що в Маріуполь я поки не зможу повернутися, але все одно хочу працювати за своєю спеціальністю в Україні, та після війни обов’язково повернутися на Батьківщину”.

- Що можете порадити українцям, які хочуть переїхати жити та працювати в Німеччині?

- “Насамперед, вивчати мову та дізнаватися про культуру цієї країни. Насправді, тут є багато робочих місць, де робота є фізично важкою, тому  ви маєте зрозуміти, чи підходить вам таке. Але, якщо ви хочете на якусь високооплачувану роботу, без фізичних навантажень, то звичайно у вас повинен бути високий рівень володіння німецькою мовою. Тому, хоча б базовий рівень німецької мови вивчити потрібно. Головне не боятися та іти до своїх цілей, незважаючи ні на що, рухатись тільки вперед”. 

Авторка: 

для BukNews

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.