От і все давнє обійстя продається

16.01.2023, 20:36

І не подумайте, що поблизу, в передмісті. А там, за півсотні кілометрів, та ще й на околиці села, звідкілля мій рід красний і де такі давні обійстя в ряди-годи ще десь зустрінеш.

Але вже продається. Зі старою хатчиною, стодолою з тополевої дошки та городчиком, який омиває славний Білий Потік. Ото і весь набуток роду мого красного. Де народжувалися, зростали в селянських трудах і помирали.

Пригадую мудре казання уже давно упокоєнного діда Костя, коли з вирію вертали ластів’ята та лагодили свої гнізда по-під солом’яною стріхою старої стодоли. Казав про себе, добре пригадую, одне: «Де ця птаха Божа, там роду на втіху ведеться…»

Але вже продається це давнє обійстя. Зі всім: півгектарним шматочком родючого городу, який будував наш красний рід, садком з сортами усіляких видів плодових дерев, начиненням нехитрого реманенту для обробітку родючих соток та усім тим, без чого доброї господарки не заживеш. А чого варта була наша знаменита в колишньому річка Білий Потік, на якій мливо мололи дев’ять водяних млинів, і що не менш важливо – своїми греблями вони гамували «характер» річки під час паводкових розливів. А яка риба водилася в тому Білому Потоці: клені з півліктя, пресмачні ковблі, карасі і найголовніше – знаменита мересниця, яка залишилася тільки в згадках. Якраз саме цей вид риби виручав чи не півсела. Ловили ту мересницю кошами, вершами, нападками. І чим більше її виловлювали – тим її прибавлялося. А що вже смакота вдавалася – справді не уповісти. Особливо засушеною в печі на дровах. Нема тепер тієї мересниці, річки Білий Потік нема в її первозданному вигляді. А ще і тих дев’яти водяних млинів, що денно і нічно мололи людям мукичку.

Але вже продається давнє обійстя, у спогадах про яке душа плаче. Особливо у момент, коли згадуєш мудре казання мого столітнього дідуся Костя. Казав: «Доки ці ластів’ята, що знову вернули під стріхи стодоли, всяка напасть минатиме наше обійстя». Про що молила Бога і моя матуся, що упокоїлася в … 47 років. Підірвавши здоров’я в муках Голодомору 1946-1947 роках, а ще під час збирання буряків на колгоспному лані. Босоніж, до самих морозів.

Ось і все: старе обійстя продається. Із стодолою, де навесні під солом’яною стріхою звиє гніздо ластів’їна пара і навіть із скринею з білої тополі. Там, на краю села…

Іван Агатій, заслужений журналіст України

Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua

1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
5.Ставши меценатом окремих проектів.

Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com

(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).

Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.