Ось що виходить, коли чернівчанину пропонують коротко розповісти про свою домашню бібліотеку (вечірній BukNews)
Скільки не намагаюся, але не можу згадати свою найпершу книжку.
З років раннього дитинства точно пригадую, що дома були книги іноземними мовами. Німецькою і румунською. Цими двома володіла бабуся, яка чотири-восьмирічною пережила у Чернівцях Першу світову війну, а 1939-1945, відповідно, Другу. Пам’ятаю навіть назву книги румунською мовою, якої, до мого нинішнього великого жалю, бабуся не вчила мене спілкуватися. Зрештою, як і німецькою. (Попри те, що одним із дитячих садочків, яких мені довелося змінити кілька, точно був російський, домашньою мовою була українська. До школи батьки мене теж записали української. Хоча мої ровесники – діти більш заможних і успішних сусідів, і не тільки приїжджих, але й місцевих, – ходили до російської). Тому румунську назву книги, як і різні німецькі вислови, вишиті на спеціальних кухонних фіраночках, які вішалися на стіну, запам’ятав на слух. Не розуміючи змісту. Хоча ось щойно зараз раптом усвідомив, що з таким самим успіхом та книга могла бути французькою мовою. Бабуся вивчала французьку у гімназії. А назва, як я її пам’ятаю на слух, точно була Comte De Monte-Cristo, а не Contele, як мало би звучати румунською.
Що з нею стало не знаю. Можливо, це її я безглуздо віддав скупнику, який якось здійснював обхід нашою каштановою вулицею. (Тепер мені, чомусь, хочеться думати, що саме так міг поповнювати власну колекцію старожитностей Іван Снігур). Не знаю, як того разу, – без соцмереж, гаджетів і навіть домашнього телефону (у нас його не було), – вулицею миттєво розлетілася інформація, але я її звідкись дізнався. Можливо, хтось із вуличних друзів прибіг і повідомив, що вулицею йде чоловік який скуповує книги іноземними мовами, або щось старовинне. У будь-якому разі, довго чекати тому чоловікові не довелося. Це я чекав його біля воріт з книгою у руках.
Я вже був достатньо великим, щоб відчути здивування/розчарування, коли він тикнув мені у руку лише 25 копікок нікелем. (Напевно, я розраховував отримати більше за таку гарну і велику книгу? Бодай карбованець). Але ще не настільки мудрим, щоб усвідомлювати її навіть не матеріальну, а історичну цінність. В першу чергу для нашої сім’ї. Ну що там, здавалося, якась книга. Та ще й незрозумілою мовою.
Бабуся теж звідкись дізналася про хитрого скупника. Пригадую, вона дуже швидко повернулася від подруги, яку за давньою місцевою традицією відвідувала на сусідній вулиці. Зі словами застереження проти оборудки. Я, звісно, запевнив її, що не скоїв такої дурниці. Пропажі вона, здається, так і не виявила.
Юрій ЧОРНЕЙ
BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua
- 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
- 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
- 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
- 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
- 5.Ставши меценатом окремих проектів.
Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com
(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).
Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.
