Нові тарифи на електрику: малозабезпечені буковинці та мільйонери платитимуть єдину ціну (+коментар BukNews)
07.06.2023, 16:51
В Україні з 1 червня 2023 року підвищуються тарифи на електричну енергію для побутових споживачів. Замість двох різновидів тарифів зробили єдиний тариф — 2,64 грн за кВт⋅год, незалежно від того споживається 100 або 1000 кВт⋅год щомісяця.
Про це свідчать матеріали уряду.
Єдиний тариф для малозабезпечених та мільйонерів
Згідно з рішенням уряду, тарифи на електрику підвищаться на 80%. Примітно, що раніше у Нацкомісії з регулювання енергетики та комунпослуг озвучували тариф дещо вищий — у 2,88 грн кВт⋅год.
За словами експерта з енергетики Юрія Корольчука, найбільшою проблемою нових тарифів є саме скасування колишньої диференціації. В країні — прірва між багатими та бідними, однак всі тепер сплачуватимуть єдиний тариф.
Тариф має бути розмежований для різних категорій споживачів.
Зокрема, менший платили б ті, хто використовує електричні плити, опалення. Також було б доречно ввести спеціальний тариф, для тих, хто отримує субсидії.
На думку голови Спілки споживачів комунпослуг Олега Попенка, єдиний тариф для усіх є ознакою відсутності тарифної політики в державі як такої. Він також вважає таке рішення неправильним.
Так, було б доречно підняти тарифи для тих, хто використовує більше 500 кВт⋅год щомісяця. В країні налічується 7% споживачів, які використовують більше 1000 кВт⋅год. Такий рівень споживання говорить і про змогу сплачувати вищі тарифи. Водночас, є такі, а це 75%, які використовують до 175 кВт⋅год місяця.
"Виходить, що якась бабуся сплачуватиме стільки ж, як власники обленерго та олігархи, які мають надприбутки. Це не нормально. Наприклад, в Польщі ті, хто споживає більше встановленої норми сплачують за підвищеним тарифом. Не економиш — плати більше", – наголосив експерт ЗМІ.
Необхідність підвищення тарифів
30 травня у Міністерстві енергетики заявили, що уряд затвердив підвищення тарифів на електроенергію для населення до 2,64 грн/кВт-год з 1 червня 2023 року. У відомстві наголосили, що підвищення цін спровоковане збитками в енергетичній інфраструктурі внаслідок авіаційних ударів, здійснених Росією.
Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), раніше назвала реальний розмір тарифу на електроенергію для населення. Там заявили, що старий тариф покривав лише третину витрат.
Раніше у Комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради України (ВРУ) заявляли, що пропонують запровадити три чи навіть чотири градації тарифу на електроенергію, щоб заможні українці платили більше за інших. Однак, вочевидь, відмовились від такої ідеї.
Раніше діяв тариф 1,44 грн/кВт-год при споживанні до 250 кВт-год за місяць, а більше цього обсягу — 1,68 грн/кВт-год.
Нагадаємо, у Центрі дослідження енергетики заявили, що підвищенням тарифів проблеми української енергосистеми не вирішаться. Натомість це створить незручну ситуацію для населення. Водночас, ціноутворення непрозоре, адже не надано жодних розрахунків.
Також ми писали, що в Національній енергетичній компанії "Укренерго" розповіли про суттєве скорочення доходів компанії та обленерго за час повномасштабної війни. Компенсувати втрати вирішили підвищенням тарифів на електричну енергію для населення.
Коментар BukNews:
Констатую власну тотальну світоглядну старомодність. І не тільки через те, що виявився єдиним у нашому під'їзді, хто закрив вікно на сходовому майданчику між поверхами, яке ризикував розбити вітер. Хоча достеменно знаю, що відкрив його кілька днів тому не я, а звуки глухих ударів рами об зовнішню стіну будинку теж не я один чув. І навіть не тому, що використовуючи таке саме вікно на нашому поверсі з тією ж метою, попередньо приробив довгий гачок, який його утримує і захищає від волі стихії.
Очевидно, що справа також не у прожитих роках. З Чернівецьким міським головою ми практично однолітки, проте на світ точно дивимося через різні окуляри. І в прямому, принаймні я (не знаю чи мер користується окулярами для читання), і в переносному сенсі.
Для мене, сам не знаю з якої причини, є очевидним, що городяни, яким зараз доведеться значно більше платити за користування електроенергією заслуговують бодай на слово співчуття і підтримки. Навіть якщо відповідне рішення ухвалює уряд, а не місцева влада. Головна відмінність, на мою думку, яка відрізняє місцеве самоврядування від державного управління, це рівень емпатії членів однієї комуни одне до одного. Де немає вищих і нижчих, а всі рівні. Безлика маса людей, якою є для держави більшість її громадан, на місцевому рівні набувають впізнаваності. Принаймні на це вказує мій життєвий досвід, знання і світогляд.
Так традиційно склалося (журналісти точно добре володіють темою), що у Чернівцях вже багато років відсутнє централізоване гаряче водопостачання. Тут не час і не місце заглиблюватися в історію питання, але це точно трапилося не з вини городян. Вирішуючи проблему самостійно, не сподіваючись на допомогу і розуміння від керівництва комуни, чимало користувачів обзавелися електричними бойлерами. Про те, що опинилися у ціновій пастці, більшість із таких користувачів здогадалися одразу після запровадження так званих соціальних квот на використання електроенергії. Те, що у випадку значної кількості мешканців інших міст було сприйнято як рука допомоги, для чернівчан обернулося вищою платою за спожиту електроенергію. У соціальний ліміт споживання електроенергії вони зі своїми бойлерами просто не вписувалися.
Проблему намагалися вирішувати. Міська влада, здається, депутати, громадські організації. Зверталися з відповідними клопотаннями до уряду тощо. Загалом безрезультатно, але бодай формально демонстрували підтримку. Я теж не прихильник формального підходу до вирішення справ, але добре слово, як відомо, навіть собаці приємне. особливо у складних економічних умовах, в яких опинилися значна частина чернівчан.
Запитую сьогодні на пресконференції міського голову, чи буде місто допомагати (не фінансово, можливо, організаційно, інфраструктурно) своїм городянам із бойлерами вибиратися із пастки можливих неплатежів через підвищення тарифів на світло. Формально правильна відповідь і жодного натяку на емпатію, співчуття. Бідні отримають субсидію від держави. Про допомогу комуни - ні слова.
Не повірите, але я достеменно знаю, що десь таким самим чином себе поводила влада багатьох західних муніципалітетів. Де виживання їхніх мешканців було справою рук самих мешканців. З єдиною, щоправда, поправкою. Це був досвід їхнього існування переважно у ХІХ - першій половині ХХ століття. Проте вже навіть тоді найпрогресивніші діячі, які дбали не тільки про власний прибуток, але й про безпеку і розвиток держави, замінювали трущоби соціальним житлом, облаштовували санітарні служби тощо.
Приблизно з кінця 60-х років і ближче до наших днів соціальна складова займає вагоме місце у діяльності муніципалітетів. І не тому, що там живуть кращі за нас люди. Це питання стабільності існування соціуму, його розвитку, від якого врешті виграє усе місто. І досвід цей заслуговує на увагу не тільки з пізвальною метою, а бодай тому, що це наші співвітчизники їздять до цих муніципалітетів на заробітки, а не їхні громадяни до нас. Але щоб розуміти це потрібно бути не тільки хорошим бізнесменом, але й досвіченим політиком.
Пригадуєте, одним із гасел Помаранчевої революції була обіцянка тодішнього кандидата на посаду Президента України відділити бізнес від влади? Так само, думаю, нікому не потрібно нагадувати, що нічого із цієї затії не вийшло. Супільству, яке повірило в неї, кинули чергову кістку у вигляді кількох ура-патріотичних гасел, і залишили усе як є. А бізнес знає тільки економічну доцільність. Навіть коли він з якогось дива є владою.
І насамкінець знову про світогляд. Розумію, що саме він визначає, які речі для кожного із нас є очевидними. Відповідно до нього кожен виставляє власні пріоритети, діє і оцінює досягнуті результати. Нещодавно одна молода знайома пояснила, що нинішнє молоде покоління є доволі егоцентричним, готовим легко вирішувати особисті проблеми за чийсь інший рахунок, не особливо добираючи для цього засоби і не особливо комплексуючи через це. Для суспільств, які пройшли точку неповернення, або взагалі ніколи не належали до соціалістичного табору, це радше перевага, ніж проблема. Але з нашим суспільством, та ще й в умовах війни, це може зіграти злий жарт.
Насправді я чудово розумію бізнес у владі: для чого зважати на біомасу, обмежувати власні найменші можливості для заробітку, якщо біомасу це влаштовує? На дуже великі поступки громадянам французький уряд пішов, коли у 1968 року загальний страйк майже на місяць паралізував всю країну. Ви багато можете назвати таких організованих загальнонаціональних акцій соціального протесту завсю історію нашої незалежності?
Вирішувати, чи варто спокушати долю, перевіряючи витримку людей, питання світогляду.
благодійним внеском. 
