Настояні століттями витівки випробували на сучасниках

Що б не казали про перевірену часом класику, але запропонувати глядачеві ХХІ століття п’єсу, створену для публіки століття XVII у будь-якому випадку ризик. Причому як для режисера, так і для акторів. Саме таким, настояним навіть не роками, а у віках (!) матеріалом, є п’єса «Скапен-штукар» французького драматурга Мольєра, яку колектив Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської представив у другий день цьогорічного фестивалю комедії «Золоті оплески Буковини».

Ставити на сучасній сцені для сучасного глядача перевірену трьома століттями історії п’єсу, нібито, легше. Як-не-як матеріал відібраний смаком багатьох поколінь театралів, настояний часом. Водночас, завжди знайдуться незадоволені тим, як режисер і актори трактують добре відомий сюжет. За роки існування на сцені, кожен якщо не бачив, то бодай чув щось про те, якими саме мають бути улюблені багатьма поколіннями персонажі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Жіноча логіка», або з Легкою парою»

Очевидно, що ситуація, в яку потрапляють герої Мольєра, далека від реалій сучасного життя. Водночас реалістичне потрактування сюжету можливе, але потребує значно більших зусиль і переробки. Можливо, через це класичну комедію ситуацій, якою, вочевидь, є «Скапен-штукар», режисер Дмитро Гусаков вирішив потрактувати як фарс. У разі невдачі комедійне видовисько завжди можна виправдати жанровими особливостями.

Слід віддати належне режисерові, визначеної тональності дотримано у всьому: від заданої акторам манери гри – подекуди грубуватої, виразно карикатурної; і аж до зовнішнього вигляду героїв комедії, яких режисер вбрав у перуки підкреслено неприродного кольору. Усе для досягнення максимального комічного ефекту! Тільки на початку й в кінці постановки, звертаючись до глядацької зали, головний витівник і рушій розвитку дійства Скапен (акторська робота Дмитра Леончика) на диво серйозний. Саме цей контраст налаштовує глядача на думки про вічне.

Вибудувавши у фарсовій тональності загальний малюнок всього дійства, постановник подбав про численні комічні вставки – своєрідні візуальні коментарі, які пояснюють-унаочнюють-доповнюють те, ще відбувається на сцені. Задіяні у цих сценах актори (Ксенія Король, Петро Мегера, Вадим Глазнєв та ін.) аж ніяк не статисти. Вони повноправні партнери героїв. Їхні витівки не тільки додають комічного ефекту всьому дійству, але й допомагають краще розкрити образи головних героїв.

Режисер не пошкодував сил і часу аби наділити кожного персонажа яскравими індивідуальними особливостями. Попри зовнішню подібність життєвих ситуацій у якій опинилися пари героїв: закохані юнаки – Октав (актор Назар Кавулич) і Леандр (актор Григорій Руденко-Краєвський), їхні обраниці – Гіацінта (Сніжана Винарчук) і Зербінетта (Марина Тимку) та суворі батьки – Аргант (Андрій Циганок) і Жеронт (В’ячеслав Стаханов), жоден із пари персонажів не подібний до іншого.

Яскраво виражена фарсова поведінка аж ніяк не робить їх однаковими. Інфантильний тюхтій Октав так само відрізняється від шляхетного забіяки Леандра, як хитрий Аргант від самовдоволеного солдафона Жеронта. Так само неподібні між собою по-жіночому досвідчена Гацінта і простакувата Зербінета. Значно складнішим для типологізації і розуміння є образ Скапена, який водночас є найменш фарсовим. Чим продиктовані його вчинки? Звичайним сріблолюбством, зверхнім ставленням до дурнів, яких він легко обводить круг пальця, щирим бажанням допомогти закоханим? Чи без штукарства йому просто нудно жити?

Не заглиблюючись за браком часу і місця у розбір сильних і слабких сторін кожної акторської роботи, варто відзначити, що більшою (актори Андрій Циганок, В’ячеслав Стаханов, Дмитро Леончик, Микола Гоменюк, Григорій Руденко-Краєвський, Назар Каулич, ) чи меншою мірою актори створили яскраві, індивідуальні, незабутні образи. Звісно у межах тих можливостей, які накладає на них обраний режисером жанр. На мій особистий смак, дещо м’якшого потрактування потребують головні жіночі персонажі. Можливо, це якраз той випадок, коли не варто досягати комічного ефекту трохи грубуватими засобами.

Вдале музичне оформлення і сценографія з багатофункціональними будівельними піддонами, гарно оздобленими вигадливим візерунком, гармонійно доповнили загальну картину яскравого видовища.

Юрій Чорней

Фото: molbuk.ua