На Буковині у медових травах травня сльозою зблиснула роса...

І не зчуємось, як десь у лузі, або на близьких та далеких полонинах гір у покоси з працьовитих рук косарика ляже укіс сінця запашного.

Здається, що так напрочуд хутко, як вода гірських потоків збігає тільки місяць травень. Веселково відцвітають дикі первоцвіти, з-поміж яких навряд вдасться визначити, котрий із них кращий кращого. Старанно облаштували гніздів’я лелеки, що вернули додому з близьких та далеких сторін за тисячі і тисячі верст. Тож не зчуємось, як в них з’явиться малеча. Старається і бджола, цілоденно облітаючи перші первоцвіти. Де більше, а де зовсім якусь дещицю, але таки старає того медку на всі смаки, наче припрошуючи: кращого трунку, ніж саме з цього вулика і не шукай. А я ж, добре знаючи і спілкуючись з десятками бджолярів, увірував їхнє мудре правило: всі меди чудові, з усіх можливих взятків. Головне, аби з добрих рук.

Паде сльозою вранішня роса. Попри згоди і незгоди завжди молю Господа за те, що дарує міць надії. Аби завтра було краще аніж сьогодні і щоби на добро збулося. І не помилюся, сказавши: передусім хліборобу, котрий і уві сні бачить засіяне поле, на якому по вранішній росі до сонця тягнеться озимина. Десь хліб святий вродить рясно, а десь збіжжя може і не доберуть. Але молімо Бога, і за труди наші усім воздасться: і неодмінно кожному із нас запах далекого дитинства донесе вітерець з полів дозрілої пшениці.

Іван Агатій, 

Заслужений журналіст України

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.