На Буковині несподівано розцвіла у передзим’я весняна чічка

Це звична для нас лісова фіалка, яка щемливо вражає своєю неперевершеною красою. А нині і тим, що раптово, наче перед великодніми празниками зарясніла, коли от-от від краю до краю кидатиме сніжком.

Кожен по-своєму любить цю чічку, яку справді не можна не любити. І тому, що раніше від інших милує зір своєю неперевершеною красою і, на моє переконання, є ще й головним медоносом для бджоли-трудівниці.

То тут, то там ще видніються шматини снігу, а на квітці – другі фіалки. Вже працює найдавніша та наймудріша комаха, припасаючи до вулика свій перший взяток. Другорядних медів у природі не буває. Однак саме мед з перших медоносів, яким є також фіалка, він є кращим з кращих. Та ще й цілющий, який проганяє з нашого зболеного організму всякі болячки.

Але ж чому фіалка розцвіла теперечки, коли не сьогодні-завтра десь на підгір’ї або навіть ще ближче до степу та лісостепу посипле сніжком? Однозначно пояснити феномен в царині Матері-природи складно і важко. Бо тут є момент так-званого глобального потепління, а може й інші причини, що спонукали цю чічку розквітнути ще раз по далекій весні.

Що ще також підмічено? Те, що фіалки, як ранньо-весняного первоцвіту дедалі меншає. Бувало, на лісових виділах, зокрема поблизу Клішковецьких Корнешт її було так багато, що ніде ногою ступити. Та хіба тільки там?

З десяток розквітлих фіалок щойно побачив на улюбленій для себе місцині поблизу комплексу «Аква+». Потішився їх красою о цій пізній порі. Та жодної не зірвав.

Іван Агатій