На Буковині і вітер цвіт гойдає на калині...

І саме о цій благовісній порі, коли в царині Матері-природи видається чи не кращою з кращих. Хоча справедливо кажуть: кожна рослинка-билинка по своєму прекрасна і незамінима. Без сумніву, то свята правда, а я тим часом милуюся на своїй дачі кількома кущами калини, не одриваючи очей. Коли якраз тепер вітер цвіт гойдає на калині – благо ж яке: якраз він є суттєвою підмогою бджоли-трудівниці у запиленні квіту рясного. З якої по осені золотим рум’янком кетяги візьмуться. А розпоряджаємося дарунками калини кому як вдається. Все для користі людської, навіть гроно-друге лікує, ставить на ноги од багатьох болячок. А тим часом вітер цвіт гойдає на калині.. І подовгу спостерігаючи це диво Господнє, забуваються всякі-всілякі незгоди, що ранять душу. Не обмінімо природню красу – кущ. Кущ дерева, в розлогому вітті якого і соловейко заспіває. Надто вже чекаємо цю пташину з того вирію. Бо з тієї далі, через так звані глобальні зміни в навколишньому середовищі, ця пташина, неперевершено витьохкуючи, вертає, на жаль, все рідше й рідше.

Всюди буйно квітне черемшина.. Та так файно, що очей не одірвеш. І квіт її пахнющий з пахнющих. Та на превелике диво, бджілка медку з нього не старає. Навіть найдосвідченіші пасічники-практики губляться в думках, що віднаджує мудру комаху від цього медоноса. Ага, правильно міркують: не все нам велено знати, можливо й з тієї причини, що ми в своїх житейських діяннях немало біди завдали рідній природі, а вона і нам свою “віддяку”.

Залюбки спостерігаючи за дійством в орнітологічному світі, на превелике диво, днями підмітив такий феномен. Відомо, що кожен вид ластівки (сільська, міська та берегова) має свій територіальний ареал. Здавна відомо також, що, наприклад сільська ластівка ніколи не залітає у місто, як і її міська співродичка. Але ж на диво, яке днями спостерігав у Рідківцях, дружня вервечка міської ластівки на правах “хазяїв” обживала виробниче приміщення одного з підприємств. Ну як тут заперечиш факт того, що в довколишньому середовищі діється щось неймовірне. Тут і не зчуємось, як небавом до міста з Придністров’я внадиться також берегова ластівка.

Кожен на цей, справді унікальний факт, міркує по-своєму, а я ж тим часом знову залюбки спостерігаю, як вітер цвіт гойдає на калині…

Іван Агатій,

заслужений журналіст України

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.