На Буковині бринить калина у саду, символізуючи велич празника апостолів Петра і Павла

Воістину красива ця пора: у дозрілому колоску, що покликав у поле жниваря, лелечених клопотах біля малечі на давньому гнізді старої верби, у надії на щедрий взяток пахнючого медку з повного клопотів господарства пасічника. Така ця пора у величального празника апостолів і опісля. З приводу чого жниварі кажуть: треба, не гаючи навіть жодної миті не пізнити в роботі, але зайве також підганяти. Бо жнивна робота має свій час.

І, наче віддаючи данину цій порі, усе виразніше бринять намистини калини в саду. Дужчає гул техніки на хлібному полі, де його господарі дають лад кожному вирощеному колоску.

Дійство в полі, лісі, біля озерця аж ген за селом. Спокій загущеної очеретами водойми раз-по-раз сколихує водоплавне птаство. Бо йому ні на мить не дає «розслабитись» всюдисущий болотяний лунь. Так, власне, як і повинно бути у дикій природі, коли один її вид панує над іншим. І в такий спосіб виживає і продовжує свій пташиний рід.

По побаченому заглядаю на тік сільгосппідприємства «Агродан 2002», що на Хотинщині. Якраз вчасно. Зустрічаю його досвідченого керівника Віктора Бурденюка, котрий вводить у курс збиральних робіт, що вже почались. «Все добре, - повідав Віктор Гаврилович. - Стараємося зі всіх сил, не забуваючи, що працюємо у тому числі і для своїх хлопців на передовій. Будемо з хлібом і за нами благословенна перемога. Неодмінно…» 

Ще будуть невідкладні роботи: у хлібороба, лісівника, пасічника коло своїх бджілок. Але якраз у ці дні, коли в садку бринить калина, ця мить є справжнім святом. Так буває на Петра і Павла. І завжди буде. Але вже в новому образі. Бо так велено Небесами.

Іван Агатій, Заслужений журналіст України