Кожному українському студенту переказали на картку 800 євро, університети усвідомлено сприяли вступу, хоча професори допомагають та оцінюють всіх незалежно від того, хто з якої країни

Про умови та можливості українських студентів для навчання у Німеччині під час війни з уродженкою Кривого Рогу Аліною Єгоровою спілкувалася Ангеліна КОЛІСНИК.   

- Упродовж декількох років Ви навчаєтесь в Німеччині. Чи змінилося Ваше життя після того, коли дізналися, що в Україні почалась війна?

“Коли в Україні почалась війна - це стало великою несподіванкою для мене. У мене вся сім’я в Україні, і я дуже хвилювалася за неї, оскільки Кривий Ріг – це східна частина України. Тоді я хотіла повернутись в Україну, але батьки наполягли на тому, щоб я залишилась у Німеччині.  В університеті на той момент  українцям активно допомагали фінансово,  а також з просвітницькою метою проводили семінари на тему історії України для студентів університету. Декілька раз я була на них присутня, і мені дуже сподобалось”.

- Яка допомога надавалась українським студентам після початку повномасштабного вторгнення в Україну? 

Кельнський університет дуже вагомо підтримав українців, одноразово відправивши кожному українському студенту на карту суму у 800 євро. Через деякий час українським студентам запропонували стипендію, і, якщо в університеті дійсно бачили, що ти потребуєш цих коштів, то вони надсилали по 300 євро кожного місяця, упродовж пів року. Знайома студентка нещодавно, вже під час війни, вступила до університету у місті Бонн (25 км від Кельна). Під час нашої зустрічі вона розповіла, що під час війни українцям набагато легше вступити на навчання в Німеччині. Через те, що в українців є статус біженця, також є така річ, як стипендія-підтримка студентів. Раніше цю стипендію могли отримувати лише німці, або ж люди, які втікають від війни. Тому наразі в українців тут значно більше можливостей, головно через те, що навчальні заклади прагнуть свідомо підтримати українців, Наприклад, якщо раніше я збирала всі документи для вступу пів року, то зараз для цього потрібен місяць, враховуючи ту допомогу, яку надають українцям.Тобто університети самі по собі намагаються підтримати Україну, за що я, звичайно, їм дуже вдячна”. 

- Які права отримує студент, який вступив на навчання до Кельнського університету?

“Його диплом буде європейського зразка. Тобто Ви зможете використовувати його у будь-якій країні світу. Також студентів не обмежують у часі для здачі екзаменів. Тобто, якщо ти не можеш щось здати з першого разу, то ти можеш здати це на наступні рази, допоки не отримаєш гарну оцінку. Також для студентів тут є багато інших можливостей, наприклад: велика бібліотека, гарні та просторі корпуси для навчання, можливість комунікації зі студентами з різних країн світу, гуртожиток для студентів, тобто студенту тут дуже зручно і комфортно навчатись ”.

- Як адаптувались до нової країні, які труднощі виникали?

“Загалом було дуже багато труднощів. Спершу виникли проблеми з продовженням візи. В Україні, коли ти вступаєш в університет за кордоном, тобі видають візу лише на пів року, через пів року ти маєш право її продовжити. Таким чином перевіряють, чи студент дійсно навчався, його оцінки, відвідування університету. Ось тут одразу і почалися проблеми, тому що в Кельні з продовженням візи складно. Наприклад,  коли я зверталась до Ausländerbehörde (відділ з питань іноземців) для продовження візи, то мене довгий час ігнорували, зробити це мені не вдавалося. Через це я не могла цілих дев'ять місяців поїхати в Україну, оскільки в мене не було продовженої візи. Це одна з найбільших проблем, з якою стикаються всі іноземці, які приїжджають в Німеччину. Також,  я не могла відкрити банківську карту, дуже довго шукала собі житло, оскільки я приїхала в період пандемії і вільного житла практично не було”. 

- Чи важко було подолати  мовний бар'єр, якщо такий був?

“Як людина, яка вивчає німецьку мову та літературу за спеціальністю, можу впевнено сказати – мовний бар’єр для студента буде існувати завжди. Навіть якщо  ви здали іспит на рівень С1, і це повинно було означати, що ти можеш вільно спілкуватися  в німецькому вузі. Проте  все одно треба навчатися на одній хвилі з іншими студентами, а ці студенти переважно німці, тобто носії мови. Коли ти приходиш на іспити, пишеш курсову роботу, професорам все одно з якої ти країни, вони оцінюють всіх на одному рівні. Але, незважаючи на це, професори завжди раді тобі допомогти та відповісти на будь-які твої запитання, тобто мовний бар’єр існує, але, якщо докладати багато зусиль та добре вчитись, то все обов’язково вийде і мовний бар’єр згодом зникне”.

- Яке ставлення викладачів до студентів? Чи допомагають вони студентам?

“Мій шлях в Німеччині починався з онлайн-семестру, і це було дуже важко для мене, оскільки я нікого не знала. І коли у першому семестрі розпочався період здачі іспитів, тобто потрібно було написати дві курсові роботи, я зіштовхнулась з проблемою. Бо виявилося,  що  правила написання не такі, як в Україні. Всі знання, які я вже мала, тут взагалі не могла ніяк застосувати. Тоді професори порадили мені  не перейматись, оскільки я з іншої країни. І це нормально, що мені може знадобитись більше часу, щоб написати наукові роботи, але згодом все вийде. Одна професорка особливо допомогла мені, попросивши свого колегу зробити для мене екскурсію бібліотекою університету. А пів року тому я навіть почала працювати науковим помічником на двох професорів в університеті. Після того, як вони побачили, як я навчаюсь, та скільки зусиль для цього докладаю. Тобто  за потреби, викладачі завжди раді тобі допомогти”. 

 - Коли, та за яких обставин, Ви прийняли рішення переїхати жити та навчатись в Німеччині? 

“Рішення навчатись у Німеччині я прийняла для себе ще на першому курсі університету в Києві. Там у мене також була спеціальність (німецька мова та література). Але я знала, що вступити на навчання до Німеччини не легко. Спершу мені потрібно було  на високому рівні вивчити німецьку мову, а окрім того, накопичити чималеньку суму грошей (10 000 €  станом на 2021 рік) для вступу в університет. Оскільки сама освіта безкоштовна, але кожен рік контролюють, чи є у тебе достатня сума коштів, щоб проживати та навчатись в Німеччині. Для мене це була досить велика сума, але мої батьки мене дуже підтримували. Вони зібрали більшу частину грошей для поїздки та для навчання. Вони розуміли, що для мене це дуже важливо, за що я їм дуже вдячна”.

-Чим займаєтесь у вільний від навчання час? 

“У вільний час я працюю. Коли я сюди приїхала, то у мене вже була робота в Україні. Дома я працювала та працюю рекрутером,  тобто наймаю людей на роботу. Коли почалась пандемія, ми перейшли на роботу в режим онлайн. Пів року тому я почала працювати на ще одній роботі в Німеччині – науковим помічником двох професорів. А загалом я обожнюю Кельн, тут є багато гарних місць, гуляю набережною, відвідую культурні заходи: театр, кінотеатр, музеї, галереї. Інколи їжджу в інші міста по студентському квитку,  дізнаюсь багато чого нового й цікавого. У великих містах завжди є чим займатись, тому мій вибір і припав саме на Кельн”.

- Ви активно займаєтесь волонтерською діяльністю, як саме волонтерите?

“Коли почалась війна я почала активно займатися волонтерською діяльністю. У перші чотири місяці, коли в Німеччину приїхало багато жінок із дітьми, одна жінка з Ірану відкрила благодійну компанію, яка називається “Sei stark” (в перекладі «будь сильною»). Метою її діяльності є допомога  жінкам, які тікають від війни. Так вийшло, що вона познайомилась із професором, на якого я працюю. І від нього я дізналася, що компанії потрібен волонтер, який міг би перекладати з української мови на німецьку і навпаки. Я дуже хотіла бодай чимось допомогти Україні. А оскільки у мене не було  коштів, щоб часто донатити, я почала перекладати. Згодом мені запропонували побути перекладачем для українських дітей, які приїжджають з Чорнобильської зони до Німеччини на три тижні, в цілях оздоровлення. Так ще один місяць я волонтерила там. А згодом зрозуміла, що я можу завжди перекладати, і мені це дуже подобається. З того часу я почала займатись волонтерством.

Ангеліна КОЛІСНИК

На фото: Аліна Єгорова – навчалась в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, за спеціальністю німецька мова та література, включно з перекладанням. Закінчила бакалаврат. У 2021 році вступила в Кельнський університет на магістра по своїй спеціальності.

Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.