Іван Агатій: Скрипка «Во славу» тих, хто занапастив лісову галузь Буковини, грати вже не буде. Та ще й келішком горілочки під тунця не пригостять

Господи милий, якого шуму-гаму зчинилося довкола очікуваної пертурбації в системі галузі. Особливо ж поміж тих, кому вже наступили на горло.  Якраз вони, любі друзі, на всі лади верещать, що вона, ця пертурбація, призведе до масового скорочення робочих місць. Верещать насамперед якраз колишні керівники Буковинського лісу, всіляко відбріхуючись, що то не вони винні в тому, що на багатьох лісових виділах пеньки за пеньками, за якими вже нічого не видно.

Але, слава Богу, поїзд нарешті рушив. Хоч запізно, але зміни грядуть. Інтриги в даній і такій непростій ситуації додає, особливо ж рядовому чесному загалу працівників галузі одне і головне: а хто ж очолить галузь, кому віжки в руки? Кажуть, передбачають, вболівають всяк по-своєму. Та сходяться на одному: керівником (як би він не називався) мусить бути людина, котра насамперед любить роботу, бо всяких-всіляких вже натерпілися, що далі нікуди. А тим часом кандидатур на головну посаду, як жабуриння у гнилому болоті. Та віриться, що шара з примх місцевих кланів не пройде. І хоч до Києва далеко, віриться, що там нарешті розібралися, хто є хто, і до керівництва в лісовій галузі Буковини неодмінно прийде порядна людина. І неодмінно з наших – у нас справжні газди, слава Богу ще не перевелися.

Іван Агатій