Голова Чернівецької облради Олексій Бойко: «Якщо будь-кого з буковинців запитати, що він думає про керівництво області або чиновників, то позитивну характеристику мало де почуєш»
«Коли отримую чергову звістку про загибель близького друга, інстинктивно беру телефон, щоб повідомити спільних знайомих, – і на мить заклякаю, бо всі вони вже захищають нас із неба, залишилися лише номери в телефонній книзі. Я просто не знаю, кому написати», – емоційно розповів в інтерв’ю LB.ua голова Чернівецької обласної ради Олексій Бойко.
«Деякі громади вже поховали по 45 воїнів»
Війна торкнулася кожного буковинця. Сьогодні немає жодної родини, де хтось не був би на фронті – син, чоловік, батько, брат, друг…
Просто наведу приклад, я не зустрів жодного чоловіка, якому запропонували йти у військо або дали повістку, а він взяв її і не з’явився у військкомат. Я зараз кажу про свій досвід. Люди йдуть на жертовні вчинки, розуміючи, що можуть віддати найцінніше – життя. Вони залишають свої домівки та родини і стають у стрій. У Facebook я щодня поширюю дописи про прощання із загиблими буковинцями. Здається, за останні декілька місяців був лише один день, коли не хоронили когось із воїнів.
І далеко не всі з тих хлопців кадрові військові. Це чоловіки, які мали б у цей час ростити своїх дітей і розвивати країну, але вони взяли до рук зброю.
Завтра я їду на похорон друга, тероборонівця, з яким працювали разом. Без батька залишилися двоє маленьких дітей, яких він з дружиною довго чекав. У день його загибелі я розмовляв з ним: о 15:26 він подякував за автомобілі, а вже о 22:20 я дізнався, що його більше немає. Він був депутатом міської ради та директором відділу благоустрою, міг забронюватися, але не зробив цього. Як командир завжди йшов попереду, оберігав своїх хлопців. Так вийшло, що ціною власного життя.
У нас є громади, які вже поховали по 45 людей. Один воїн, коли дізнався про російське вторгнення, одразу зібрав рюкзак і пішов до військкомату. На той момент він мав інвалідність, бо отримав поранення в зоні АТО. Самотужки виховував сина, якому було шість місяців. Пішов добровольцем. Загинув героїчною смертю. Його мати взяла опіку над немовлям. Таких історій в нас у кожній громаді. Це ціна, яку ми платимо за Перемогу. Нині у війську і наші голови громад, депутати обласної ради, працівники апарату та комунальних підприємств. Немає обраних. Це священна війна.
Під час війни змінилося керівництво Чернівецької ОВА. Як вибудовується сьогодні співпраця з обласною адміністрацією, міською радою та громадами?
Якщо будь-кого з буковинців запитати, що він думає про керівництво області або чиновників, то позитивну характеристику мало де почуєш. Тож окрім виконання своїх безпосередніх обов’язків, намагаємося ще й змінити ставлення людей до влади. Я працюю чітко за присягою, яку давав, і виконую завдання, що ставить переді мною громада, яка мене обрала. А вже як це відображається в органах виконавчої влади, буває по-різному. Але я вважаю, що прізвище людини, яка займає ту чи іншу посаду, не має значення – важливе її ставлення до роботи. У нас не може бути іншого виходу, крім співпраці. У цей час ми всі повинні стати собі на горло, поступитися своїми принципами, якщо потрібно, і працювати на перемогу.
Лілія Зарецька, журналістка
Фото Максима КОЗМЕНКА
Джерело: https://lb.ua/news/2023/03/14/548712_golova_chernivetskoi_oblradi_oleksiy.html
благодійним внеском. 
