Чому Чернівці досі не нова «кремнієва долина», або три запитання мерові?

Перше і найголовніше, звісно, про гроші. Точніше про нові джерела їхнього надходження. Завжди обурювали чиновники, які на подібних заходах звітують про кількість витрачених людських грошей. Навіть слово для цього огидне придумали «освоїли». (В сенсі зуміли зробити своїми, чи як?). Не нових, додатково зароблених, а саме витрачених. Особливим шиком вважається потратити все до копійки. І саме це вміння розписати людські гроші під завісу року – часто за зроблене ще тільки на папері - у їхньому середовищі видавалося ледь не за ознаку найвищого професіоналізму.

 

Насправді хизуватися дотаційній області і не найзаможнішому місту країни особливо нічим. Левову частку доходів офіційних бюджетів становлять податки на доходи звичайних людей. Тобто усіх нас разом взятих, які виживають, хто як може. Не від виробництва і продажу нової продукції, ведення заморської торгівлі, відкриття нових підприємств і робочих місць, а банально зі звичайних зарплат вже існуючих бюджетників. Це за ці переважно кошти фінансують якісь загальні для міста справи, утримують чиновників. Це їх ділять, щоб потім «освоїти» (див. вище), дядьки і тітки у сесійних залах.

 

А тепер усвідомте нарешті тільки один факт: левову частку усіх виплат бюджетникам - усім тим освітянам, медикам, працівникам соціальної сфери і культури, податки на доходи яких становлять основу наших бюджетів - чернівчанам забезпечують міжнародні партнери України. Цю інформацію не раз озвучували державні посадовці найвищого рівні, а нещодавно публічно підтвердив Президент США. Виходить, що ухвалюючи з розумним виглядом бюджети громад, в основі яких (нагадаю) лежать податки на доходи фізичних осіб, депутати просто розподіляють вже раз поділене друзями України. І виділене спеціально для її громадян.

 

Даруйте, але де тоді ваша власна робота, шановні? Ось що продемонструйте громаді на звіті. Сприятливий інвестиційний клімат, професійну логістику, інфраструктуру, які ви створили своїми управлінськими рішеннями. На скільки років наперед розписана черга до чернівецького індустріального парку? А відтак звітуйте, скільки внаслідок усього цього вдалося завести у область та місто нового капіталу, створено робочих місць. (Релоковані через національну біду підприємства сюди не потрібно включати). І бажано усе це з діаграмою розширення податкової бази для наповнення бюджету.

 

А просто так освоювати вже освоєне один раз європейцями чи американцями – великого розуму не потрібно. (Ефективність їхнього державного управління та економіки нам і без вас добре відома). Продемонструйте власні «ноу хау». І бажано трохи складніші, ніж відома «шариковська» комбінація – «взяти все і поділити». Або взагалі ваша улюблена – народ/городяни/лохи з власних кишень оплатять будь-який провальний менеджмент, застарілі технології, енергоємність. (Те що годиться для жорсткого бізнесу не працює у полісі, яким є місто).

 

Голосування за нинішній міський бюджет, хоч і мінімальною кількістю голосів, необхідних для його ухвалення, депутатами не тільки владної коаліції, але й кількома донедавна опозиційними, засвідчує, що усі необхідні політичні інструменти для ефективної роботи у влади є. Насправді я аж ніяк не проти кулуарних депутатських домовленостей, коли потрібно чимось поступитися, щоб отримати результат. (Руїну, на яку перетворила місто позиція ображеної цноти, яку корчила із себе попередня міська влада, насправді такою не будучи, чернівчани відчувають щодня). Так само не проти своїх і ще ближчих переможців тендерів, підрядників, з якими вам легше/комфортніше/навіть особисто вигідніше важко трудитися на користь громади тощо. (Внутрішній спротив у мене викликає хіба що відвертий цинізм бізнесменів у владі, для яких економічний зиск переважує всі моральні принципи. І тоді заради досягнення вигоди, нехтуючи репутацією, вони заключають угоди із тими, хто несе політичну відповідальність за нинішню руїну в країні загалом і місті зокрема. І таким чином зло залишається непокараним навіть громадським осудом. Але й на це я готовий закрити очі). Звісно, за єдиної умови. Якщо бенефіціарами (вигодонабувачами) із таких договорняків є не тільки їхні безпосередні учасники, але й кожен член громади загалом.

 

Власне тільки відсотковим співвідношенням – корисний інтерес політика/публічний інтерес навіть не громади, а кожної людини – і відрізняється ефективна, відповідальна влада від провальної, корумпованої, бездарної. Ось про що треба говорити під час публічних звітів. Про заплачену ціну за отримані голоси опозиції за бюджет, і отриману від цього вигоду для громади. Без такого діалогу завжди залишатиметься сумнів щодо реального предмету таких підкилимних домовленостей.

 

І, нарешті, третє й останнє, що хотілося почути під час річного звіту міського голови. Про пріоритети. Нинішні і на перспективу. Щодо нинішнього, то очевидно, що єдиний можливий пріоритет у міста – це вистояти спільно з усією країною і виграти нав’язану нам московським антисвітом війну. Тому абсолютно все має бути підпорядковане цій єдиній меті. Що і як робило і буде робити для її досягнення місто.

 

А щодо віддалених перспектив, то на них непрямо вказують статтями бюджету. Якщо понад третина людських грошей громади – у грошовому вимірі це трохи більше одного мільярда із загалом трьох у бюджеті – перерозподілено НЕ на культуру, медицину, фасади, комфорт городян, а на освіту – хотілося б почути відповідь на просте запитання: чому Чернівці досі не нова «кремнієва долина»?

 

 

 

 Фото з відкритих джерел