Заслужений журналіст України Іван Агатій: "Фальшю мукички не змелеш"

Цей, що без крил і наскрізь прошитий вітрами, сиротиною бовваніє на околиці села Путрено, що на Кельменеччині, а цей для показухи щойно воздвигли в новоселицьких Динівцях.

Серце крає, душа плаче від споглядання цих сюжетів. Зокрема, в образі путренського вітряка, який упродовж цілого століття на всіх вітрах давав людям таку пахнючу мукичку, що сюди доставляли збіжжя практично зі всіх сіл Кельменеччини. Хоча вітряки крутили крила і там. Нині з приводу кажуть приблизно так: а навіщо ті вітряки тепер, коли пішли нові технології і за мить – другу того зерна переробляють незлічену кількість? Тільки подавай. Але ж, запевняють, та мукичка, що з вітряка була всократ кращою. Зготуєш з неї мамаличку – на цілий кут чути хто її варив. Такою пахнющою вона була, - не без жалю банують ті, хто у путреному пам'ятає свій вітряк.  Як – бо і в сусідніх Перківцях, де в робочому стані відмахав крилом ще до середини вісімдесятих. А відтак, коли пішли нові технології, він назавжди зачах на околиці села.

Ніщо і ніде не стоїть на місці історії. Але ж задля правди нашого буття будь-що необхідно зберігати атрибути минувшини, бо саме вони відзеркалюють, як люду жилося в різні часи та віки. І щоби ця правда не підмінялася лжою та показухою з волі чиновника, як подібне сталося в історії з вітряками, годилося б в робочому стані зберегти хоча б один із тих. Пробували, помятається це зробити в хотинських Недобоївцях і ще десь на Заставніщині. Навіть розробили заходи. Та не дійшли руки. Як і в історії з єдиним в краї водяним млином, що давав пречудове мливо в Сторонецькому Потоці на Путильщині. А не стало його талановитого господара – не стало і того млина. Хоча тодішня влада на всі лади запевняла: «Не дамо, не дозволимо млину пропасти…». 

Днями побувавши на Кельменеччині знову навідав давній вітряк на краю Путреного. Здалося, що велет ось - ось заскрипить крилом і з мідяного ківшика посиплеться препахнюше мливо. Не станется, не збудеться. Ніколи. Хіба що жалістлива згадка вкотре зранить душу…

Іван АГАТІЙ

На фото:

цей, що молов найкраще мливо на Буковині, уже дожив свого віку на околиці Путреного, а цей щойно зварганили в Динівцях.