З нагоди 100-річчя подвигу Героїв Крут у Чернівцях розгорнуть пам’ятну виставку
29 січня виповниться 100 років як українці стримали наступ російського ворога на Київ. Бій 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії та загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що нараховував майже чотири сотні вояків, дозволив оборонцям української державності призупинили наступ противника та здійснити організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російські радянські загарбники втратили боєздатність на чотири дні. Проявивши жертовність і героїзм заради Незалежності України, холодного січневого дня 1918 року в нерівному бою проти переважаючих сил більшовиків виступили зовсім юні, але нескорені захисники своєї Батьківщини.
Тоді ще ніхто не знав, що ця велика війна буде тривати понад 100 років. Герої Крут - це Кіборги 1918 року! Як і 100 років тому, сьогодні молоді люди на сході України також захищають її суверенність і потребують належного пошанування.
Ось чому з нагоди 100-річчя подвигу Героїв Крут 29 січня на Центральній площі Чернівців біля пам’ятника Тараса Шевченка з 12.00 до 16.30 год проведуть пам’ятну виставку «Крути не маємо права забути». Бо хто не пам’ятає свого героїчного минулого, приречений на поразку. Українці ж – переможці. Були, є і будуть.
ДОВІДКОВО:
Святкуємо 100-річчя від проголошення України незалежною державою. Тож символічно, що саме 22 січня депутати-націоналісти зареєстрували в парламенті законопроект "Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки" (N7521).
Далі текст історичного проекту закону:
Проект вноситься народними депутатами України Іллєнком А. Ю, Левченком Ю. В., Головком М.Й., Осуховським О.І., Марченком О.О., Білецьким А.Є., Петренком О.М.
Закон України
Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки
керуючись Конституцією України, спираючись на багатовікову традицію українського державотворення і на основі здійсненого Українською нацією права на самовизначення,
пам'ятаючи, що Українська нація перебувала у тяжкому, понад трьохсотлітньому колоніальному ярмі, протягом якого знищувалася її мова і культура,
беручи до уваги безперервність української державно-правової традиції, яка була започаткована у Київській Русі та продовжена у Галицько-Волинському князівстві, Великому князівстві Литовському і Руському, Війську Запорозькому, Гетьманщині, Українській Народній Республіці, Карпатській Україні, задекларована в Акті від 30 червня 1941 року,
на підставі того, що 22 січня 1918 року Центральна Рада IV Універсалом проголосила самостійну, незалежну, вільну, суверенну державу – Українську Народну Республіку (УНР), відновивши національну державність Української нації,
враховуючи бажання Української нації жити в єдиній незалежній державі, що було підтверджено Універсалом Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року про об'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки,
закріплюючи невід'ємність території Криму від Української Народної Республіки та незаконність окупації Криму військами РСФСР,
враховуючи, що Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Української нації, вчинений СССР як державою-окупантом,
враховуючи інші численні злочинні дії тоталітарного режиму СССР проти Української нації, спрямовані на руйнування її вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності,
беручи до уваги постійну збройну та політичну боротьбу Української нації проти окупації території України СССР,
керуючись тим, що Держава Україна успадкувала право на державний суверенітет від Української Народної Республіки, що підтверджено Грамотою Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі від 22 серпня 1992 року,
враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України, а також вчинену Російською Федерацією анексію Криму та окупацію частини території України,
Верховна Рада України приймає цей Закон, що має на меті визначити правонаступництво України щодо Української Народної Республіки та закріпити статус СССР як держави-окупанта.
Стаття 1. Україна є правонаступницею Української Народної Республіки.
Стаття 2. У період з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року Україна мала правовий статус країни окупованої Російською Соціалістичною Федеративною Совєцькою Республікою (РСФСР), правонаступником якої був Союз Совєцьких Соціалістичних Республік (СССР). Термінологія, пов'язана з окупаційним режимом, вживається в цьому Законі в транслітерації без перекладу на українську мову.
Стаття 3. Усі міжнародні договори, укладені від імені Української Народної Республіки, вважаються такими, що втратили свою чинність 18 березня 1921 року. Україна не несе жодних зобов'язань за міжнародними договорами, укладеними від імені Української Народної Республіки.
Стаття 4. Україна не є відповідальною за злочини, скоєні тоталітарним комуністичним режимом в період окупації її території з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.
Стаття 5. Російська Федерація як правонаступниця колишнього СССР є винною у скоєнні злочинів проти українців тоталітарним комуністичним режимом в період окупації території України з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.
Стаття 6. Україна має право пред'явити вимоги Російській Федерації у частині компенсацій за злочини, скоєні проти українців тоталітарним комуністичним режимом в період окупації території України з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.
Стаття 7. Вважати реабілітованими усіх осіб, які воювали у складі армії Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, партизанських загонах на боці Української Народної Республіки до 18 березня 1921 року, а також усіх осіб, які боролися проти окупації території України, що визначена статтею 2 цього Закону.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування.
2. Закон України "Про правонаступництво України" (N1543-ХІІ) діє в частині, яка не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
а) привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом.
б) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
КОМЕНТАРІ (1)
Пригадую, як під час справжнього національного відродження кінця 80-х - початку 90-х років минулого століття це питання вже обговорювалося. Спочатку, коли ще існував Радянський Союз, свідомі громадяни реєстрували громадянство УНР згідно зі старим законом. Коли ж Союз таки зруйнували, то питання про правонаступництво обговорювали у Верховній Раді. Тоді юристи Народної ради - опозиції в стінах парламенту - погодилися, що проголошувати Україну правонаступницею тільки УНР не зовсім правильно. В першу чергу тому, що територія УРСР була більшою, ніж УНР. Тому в преамбулі Акту проголошення незалежності записали: "продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні"
Юрій Чорней
23 січня 2018 17:36