Ювілеї бувають різні, але цей…
До ординарних його, як на мене, аж ніяк не віднесеш. Посудіть самі: громадське доручення — скарбника Глибоцького райкому профспілки працівників культури Домніка Кузьмівна Міренчук виконує уже 40 років!
Чи могла вона тоді на звітній-виборній конференції, коли її бібліотечного працівника, вперше обрали на ту громадську посаду, повірити, що «дотягне» на ній аж чотири десятиліття?
— Так, звісно, — посміхається Домніка Кузьмівна у відповідь, — і гадки не мала. Але люди довіряли, а їх довіру дуже цінила і ціню, той неодмінно прагну виправдовувати.
Із поміж багатьох документальних папок, з котрими має справу, збереглась і та, де запротоколоване і датоване 1974 роком перше обрання Д. К. Міренчук скарбником. А це доручення дуже копітке і відповідальне, скажімо тільки торік на рахунок райкому профспілки значились майже 65 тисяч гривень. Тут потрібна ціла бухгалтерія, аби йшли за призначенням, а не «вліво-вправо». Тим часом штатного бухгалтера немає. Все лягає на плечі Домніки Кузьмівни.
— То звідки ж у Вас оті бухгалтерські знання, адже ви за фахом суто бібліотекар (48 років віддала цій роботі – прим. автора)?
— Та самотужки по малу освоїла. Жодної копійки перевитрат чи неправильного використання за 40 років, слава Богу, не допустила. Акти ревізії тому підтвердження, — додала Домніка Кузьмівна. І так старалась, щоб знайти з головами райкому (а їх, як то кажуть, пережила дев’ятьох) знайти спільну мову. Гроші мертвим вантажем не лежали: спрямовувались туди і тому, хто найбільше з профспілчан потребував: на матеріальну допомогу, проведення культосвітніх заходів, заохочення до професійних свят, заслужених ювілярів. До слова, саме скарбник найперше підказує керівнику кого і за що варто преміювати, бо вельми добре знає людей, веде відповідний список днів народжень, дат перебування на тій чи іншій посаді, активістів. А їх, спілчанців, у тому списку понад 250 чоловік з будинків культури, бібліотек, музичних і художньої шкіл, редакції «Нового дня», райдрукарні, а тепер ще й колективу виконавчого фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Не берусь достеменно підтверджувати, та, здається, а ні в районі, а ні на Буковині, можливо і в Україні, скарбника із подібним стажем не знайти. То як же не сказати добре слово про цю жінку поважного віку. Сподіваюсь вона не образиться, коли додам, що йде Домніці Кузьмівні 77 рік. І тільки 11 з них вона у статусі пенсіонера. Отже міцного здоров’я їй, щастя і подальшої вдячності від тих, про кого вона постійно піклується. Скарбник ж бо — а скарб має і в руках, і в душі!
Василь ГЕЙНІШ.
Фото Петра Митранюка.
