Юрист Бурбак та гарячі українські виборці

Вибори голови обласної ради активно обговорюються тими, хто дотичний до політичного процесу на Буковині.  Хоча більшість буковинців, впевнений, не помітили цієї «глобальної»  події.  Така вже у нас громадянська вдача. Любимо шпетити владу в кулуарах, але не прилюдно. Досить часто і відповідний рівень аргументації. Я не про обивателів, навіть. Буваю зрідка на сесіях, і, були випадки, коли мені  депутати від влади на владу скаржилися. Причому всерйоз. Такі особливості нашої демократії. Або світогляду.  А вистава, що відбулася у обласній раді, між іншим,  досить цікава.  В деталях навіть розкішна. Втім, преса у нас не цінує  розкіш, а подають сухі факти.   
 
Прокоментувала вибори влада, прокоментувала опозиція. Коментарі влади цілком передбачувані: вони витримані у переможному, оптимістичному дусі. В якому є, на жаль, такий пікантний  «партійний» присмак («партійний» у радянському сенсі). А у місті, яке знаходиться лише за 30 кілометрів від кордону з Євросоюзом, людям, боюся, смак офіційних чиновничих реляцій дещо приївся. Ними смакують усе життя, ще від радянських часів.  

 І  цікаво ж було почути коментарі опозиції. Коли почув, що знов йдеться про незаконність, то відчув також певне розчарування. Тому що і це теж нагадало те, що вже було. Однак, на прес-конференції Максима Бурбака і Світлани  Фочук  наголоси насправді виявилися дещо іншими. Зокрема, стурбованість Бурбака процедурними питаннями щодо обрання голови, і щодо прийняття бюджету і щодо отримання процедури видачі дозволів на здобич газу у області виглядала адекватною. І викликали певне співчуття. Чому? Тому що ми живемо у країні, де на правила, процедури, регламенти  «кладуть із прибором».  Причому і влада, і опозиція, і пересічні громадяни. І вже давно. Я належу до людей, кого це  втомило.  

Мені хотілося б, щоб правила, процедури і регламенти у нас існували.  І немає різниці, кого оберуть. І немає різниці, хто про них говорить. Принаймні, для мене дотримання правил стократ важливіше персоналій і партій.  Отже, почувши щось таке я із цікавістю передивився буковинську пресу. Що ж напишуть вони про регламенти і процедури? Однак, з’ясувалося, що це якраз мало кого цікавило. Цікавить переважно – хто за кого. Цікавить хто - "наш", хто - " не наш". Більше не цікавить нічого.  І усі ці нюанси, як то, підпорядкування санаторію у Брусниці, законності газовидобутку, процедурні питання обрання голови пролетіли повз, як фанера над маленьким Парижем. І вона над цим Парижем літає завжди.

Теж особливості світогляду.

Сергій Воронцов