Євреї Буковини вшанували жертв Голокосту

У Чернівцях відбувся мітинг-реквієм, присвячений Міжнародному Дню пам’яті жертв Голокосту.

У Центральний міський палац культури завітали люди різного віку та національностей, аби вшанувати мільйони жертв нацизму, повідомляє ТРК АСС.

Саме цього дня 1945 року радянська армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. За час існування концтабору в ньому загинуло понад 2 мільйони людей. Найбільше від нацизму постраждав єврейський народ, та дискримінації, вбивств та знущань зазнали і представники інших спільнот. Головний равин Буковини молився за жертв нацизму та мир. А школярі із соняшниками в руках показали виставу міні-історій життя євреїв, яку підготували разом із вчителями.

Діана, учасниця мітингу-реквієму розповідає: "Голокост – ми вивчаємо у школі, в нас навіть є окремий урок. Ці соняшники означають, в нашій сценці є слова, що в ГЕТТО немає квітів, ці квіти означають, що ми перемогли усі нацистські закони".



Cьогодні увесь світ згадує Голокост. В Чернівецькій області 70-80 тисяч євреїв загинули під час війни. Ми маємо це пам’ятати, щоб була повага. Сьогодні була спеціальна молитва за усіх, які загинули під час війни, і щоб настав мир. І ми згадуємо про 6 мільйонів євреїв, що загинули в таборах, - сказав головний равин Буковини Менахем Гліцнштейн.

ДОВІДКА BUKNEWS:

«У директивах рейхкомісара «Остланда» Лозе від 13 серпня 1941 зазначено, що євреєм є той, серед дідусів чи бабусь якого є один або два євреї і «він належить або належав до членів єврейської релігійної громади ... або перебуває у шлюбі з євреєм або єврейкою...», – йдеться у історичній довідці комплексу Яд Вашем.

Під час підготовки до нападу на Радянський Союз були створені 4 айнзацгрупи, щоб розстрілювати євреїв і комуністів. Начальник айнзацгрупи D штандартенфюрер Олендорф підтвердив під час слухань на Нюрнберзькому процесі: «У наказах вимагалося знищити євреїв і політкомісарів тобто вбити їх». Переслідування євреїв в Північній частині Буковини розпочалися щойно Румунія відновила над нею контроль. 5 липня 1941 року Чернівці знову стали румунськими. Вже наступного дня до міста прибула оперативна команда 106, яка 7 липня здійснила так звану зачистку міста. Арешти комуністів і євреїв здійснювалися згідно із заздалегідь складеними списками. Наступного дня команда штурмбанфюрера СС Перстерера розстріляла приблизно 100 єврейських комуністів. Загалом лише два дні 8 і 9 липня у Чернівцях  розстріляли понад 500 євреїв, якщо рахувати разом з тими, кого стратила румунська армія і поліція. 8 липня спалили «Темпль» – велику синагогу у центрі Чернівців.

«Я виступаю за примусову еміграцію всіх євреїв з Буковини та Бессарабії, яких треба викинути за кордон, – заявив Йон Антонеску  на засіданні Ради Міністрів 8 липня 1941 р. – Я також за примусову еміграцію українського елементу, якому нічого шукати серед нас». 29 липня в усі  префектури Буковини і Бессарабії полетіла урядова телеграма-блискавка з вимогою розстрілів, примусу до праці і голодомору євреїв. Півсотні найвідоміших євреїв нова стара влада одразу взяла у заручники, погрожуючи розстріляти їх, у разі якщо їх одноплемінники не будуть коритися. Того ж місяця уповноважений Антонеску на Буковині і у Чернівцях  Александру Ріошану видав кілька наказів, що обмежували права євреїв. Зокрема, їх позбавили права на працю, заборонили рухатися групами більше трьох осіб з 6-ї до 20-ї години, від практикуючих фахівців вимагали обов’язково вказувати на вивісці, що вони є євреями. Деякі пункти, на кшталт наказу носити на одязі з лівого боку грудей  «зірку Давида» жовтого кольору, свідомо принижували їх людську гідність. Тривали також розстріли чернівецьких євреїв. Зокрема, 682 єврея розстріляли 1 серпня. Різні джерела вказують, що у липні-вересні 1941 року в місті розстріляли від 2300 до 6000 осіб. Для решти у жовтні того ж року створили гетто. Румунська газета «Bucovina» повідомила, що «тимчасове гетто… відділене від інших частин міста дерев’яною огорожею, контролюється вдень і вночі військовими і поліцейськими органами».

«У серпні 1941 року Румунія отримала під своє управління територію між Дністром і Південним Бугом південніше Жмеринки, названу Трансністрією (буквально – Задністров’я). Диктатор Йон Антонеску відразу знайшов застосування новій провінції – перетворив її на місце депортації євреїв Бессарабії і Північної Буковини – територій, які Румунія повернула собі в липні 1941 року, –  вказується у довідці комплексу Яд Вашем. –  Депортація євреїв з Північної Буковини, уцілілих після масових вбивств, здійснених айнзацгрупою «D», почалася 5 жовтня 1941 року. Попередні спроби виявилися невдалими. Їм було оголошено, що це – покарання за те, що в 1940 році вони вітали радянські війська, стріляли в спину відступаючим румунським військам і брали участь у радянізації.

У червні 1940 року частина євреїв справді не приховувала задоволення через прихід Червоної армії. І навіть користалися нагодою звести старі рахунки з кривдниками. Криваве з’ясування стосунків між місцевими євреями і румунською кавалерійською частиною відбулося у м. Герца. З обох боків були вбиті й поранені, – дослідив Сергій Гакман. – У с. Турятка румунські війська розстріляли і закопали у гною 16 євреїв. Місцеві селяни розповіли про це тільки у липні. Негативне ставлення румунських військових до євреїв набуло таких масштабів, що Генштаб змушений був вимагати від офіцерів запобігати подібним ексцесам.

У Чернівцях процес виселення стартував 10 жовтня 1941 р. Румунські солдати вигнали євреїв з будинків і під конвоєм погнали їх за Дністер. Десятки тисяч померли по дорозі від голоду, холоду або ж були розстріляні. Якщо на початку вересня 1941 року у місті налічувалося 49 тисяч 497 євреїв, то до 20 травня 1942 р. їх залишилося лише 19 тисяч 521 особа. Станом на 1 травня 1943 року статистика  кількості євреїв у Чернівцях вказує цифру 0. 

Різні джерела називають різну кількість євреїв депортованих з Буковини, а також тих, які загинули у Трансністрії. Зокрема, 90 і 73 тисячі депортованих, та відповідно 54 і 64 тисячі загиблих. Посилаючись на документально підтверджені дані науковці Чернівецького обласного відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України» найбільш вірогідними вважають цифри 75 тисяч депортованих і 64 тисячі загиблих.

«Людей депортували в табори в долині Південного Бугу: Богданівка, Доманівка, Акмечетка, Березівка та інші. Адміністратор району Модест Ісопеску наказав розстріляти всіх євреїв у таборах, де почалася епідемія тифу. Взимку 1941-42 років в таборах долини Бугу було вбито 70 000 чоловік. У північній частині Трансністрії: у Могилеві-Подільському, Тульчині, Ямполі, Шаргороді, Жмеринці та інших містах румуни створили гетто за польським зразком. В’язнів євреїв використовували на важких роботах, піддавали їх жорстоким знущанням, розстрілювали.

Згідно з архівними джерелами, депортації чернівецьких євреїв тривали 8, 14, 28 червня 1942 року – відповідно двічі депортували  по тисячі і окремо ще дві тисячі осіб. Ще 500 чоловік додатково виселили 10 вересня. Розмістили депортованих у Тростянецькому районі Вінницької області. Частину передали німцям і переправили через Буг для використання на важких роботах. Згодом тих, хто вижив, розстріляли.

Тим не менш, у Трансністрії євреїв вижило набагато більше, ніж в гетто, які перебували в зоні німецької окупації: румунська влада в меншій мірі, ніж німецька була віддана ідеї знищення євреїв; українське населення менше боялося румунських репресій і тому більше допомагало євреям. Багато вціліли завдяки тому, що існувала можливість контрабанди продовольства.

У 1942 році Антонеску, втративши впевненість у перемозі Німеччини, пом’якшив режим в гетто і робочих таборах Трансністрії, а в 1943 році, після Сталінграда, навіть почав повертати в Румунію дітей-сиріт. Загалом у Трансністрії знищили понад 200 000 євреїв, не рахуючи убитих німцями в 1941 році. З них 75 000 – вислані, загиблі при депортації, в'язні таборів та гетто... З євреїв, які перебували в Трансністрії, вижити вдалося не більше третині», – підсумовують дослідники Яд Вашем.