Євген Товарницький з Карапчева – спершу інженер на підприємстві, а відтак – юних душ у школі

Євген Товарницький з Карапчева – спершу інженер на підприємстві, а відтак – юних душ у школі

22.10.2021, 08:20

Його батько – вельми відомий на Буковині, власне, і на теренах колишнього Радянського Союзу директор Карапчівської школи Василь Іванович  Товарницький аж ніяк не наполягав сину Євгену  у виборі педагогічної професії. А тому хлопець сам обрав по закінченні школи навчання у Кишинівському політехнічному інституті. Майбутня робота на посаді інженера з питань  автоматизації та телемеханіки, звісно, видавалась йому вельми  цікавою і престижною.

Хоча, як зізнається нині Євген Васильович, у якийсь момент штудіювання знань у виші виникала думка, а чому ж я і справді не хочу бути вчителем? Втім, все-таки успішно закінчив інституту і почав працювати на підприємстві у Чернівцях, що займалось автоматизацією технологічних процесів.  Рік роботи молодого інженера сплив швидко й непомітно, але, як мовиться, від долі не втечеш. Тож, Євген повернувся у Карапчів, і ще 2 роки попрацював на спиртозаводі, а в школі батька йому знайшлось місце вчителя математики й інформатики. Поряд з цим він вступив і в Чернівецький держуніверситет на заочне навчання, де отримав ще один диплом математика. 

Словом, педагогіка ліцею ввійшла у все подальше життя Євгена Васильовича.

Попервах то було наполегливе освоєння вчительської праці під пильним оком і повчанням батька. Ті дев’ять років надали йому безцінний досвід і впевненість у тому, що школа не випадкове місце, де можна лише відчитати свої години і отримати зарплату. Роль освітянина, зрозумів, полягає у значно вищому сенсі,  бо потрібно давати міцні знання та виховувати юних так, аби тобі самому не ставало соромно за них. Водночас, гордитись тим, що серед твоїх учнів є чимало таких, які навіть випередили свого вчителя. Скажімо, знаного хірурга у знаменитій клініці Шалімова у Києві, викладачки одного з вишів у тій же  столиці України,  професора університету у французькому місті Тулуза.

Визнання вчителя Євгена Товарницького, тільки одна сторінка у трудовій біографії, бо є ще одна, не менш вагома – керівника Карапчівського  тепер уже ліцею, де він очолює педколектив уже понад чверть століття.

- Скажу відверто, - додає Євген Васильович, - я довго не наважувався прийняти пропозицію посісти директорське крісло. Знадобився  цілий рік після смерті тата, аби я дав згоду на це. Самі розумієте, яка стояла переді мною відповідальність.

Гадаю, можна з упевненістю зазначити, що Євген Васильович цілком гідний ім’я свого батька, адже Карапчівський ліцей упевнено тримає марку і нині одного з кращих освітянських закладів на Буковині. Що, зрозуміло, підтверджують нагороди та поважні звання і самого ювіляра.

.. А 19 жовтня Євгену Товарницькому виповнилося шістдесят. Як, і зазвичай,  найперші щирі вітання прозвучали того дня від рідних – коханої дружини, двох дочок і сина. І коло цих поздоровлень шириться і донині, бо вони є ознакою поваги і шани Людині.

Василь ГЕЙНІШ.

 

1