Йдемо до осені… Православні буковинці відзначають свято Пророка Іллі

Природа навколо нас

Сьогодні, другого серпня, православні відзначають свято Пророка Іллі. Із давніх-давен, відколи земля і небо, підмічено: якщо на Іллів день  потрапите під дощ, то весь рік матимете дуже здоровя. А ще за традицією цього дня люди не працювали, аби не согрішити перед Небесами і не згубила блискавка при роботі. Мудро. Хоча календарно ще літо, але люди кажуть: по Іллі, то й по теплі. І до Пресвятої Богородиці вже рукою подати.

І саме о цій благовісній порі селяни від рання до пізнього смеркання збирають врожай зернових. Все цьогоріч благословилося: на одному лані хлібороби збирають по 50 і 60 центнерів збіжжя з гектара, а де — трохи менше. Але, на щастя, вродило. Тому хлібороби, докладаючи рук і набутого в нелегкій праці досвіду, стараються зібрати хліб до колоска.

Щемну картину спостерігав днями на полях заставнівських Горошівців. Що озимий ячмінь та пшениця, а що ріпак вродили справді на славу. Щедро віддячила нива і за рахунок не таких уже й рясних і частих дощів, але в основному — за невтомні старання хліборобів. У споконвічній надії, що будемо з хлібом святим і до хліба матимемо. А ще сподіваючись, що кожна шматина землі нарік вродить ще рясніше.

А тим часом прощаємося з літом золотим. І про зміни-переміни о цій порі чи не найпершим  віщує перелітне птаство. Першими поміж найперших рідну сторононьку покинули сива зозуля, соловейко та жайворонок. 

До нелегкої і такої небезпечної дороги у вирій готуються також наші улюблені лелеки. Дивлюся не надивлюся, як молоді лелечата пробують міць своїх крилець. День від дня вони дужчають у силі. Але, попри бажання, не всі подолають путь через моря та океани. А нарік вернуть на ці давні гніздівя понад ставами та в левадах. І хочеться вірити, що побачимо кожного.

А тим часом матір-природа, як неперевершена господиня в своїй царині, щодня і щомиті дарує красу. Наповнивши кошика всілякою грибною братією, подовго задивляюся на улюблений від часів дитинства клен-явір. І ніби відчуваючи моє зачудування його красою, дерево сипле на натруджену землю перше зарумяніле листя. Годі передати словами це дійство. Його треба бачити.

На лісових виділах міняють кольори й дерева інших порід, як, до прикладу, ялини. Вони, здається, саме о цій порі стали ще правибливішими. Особливо ж ті, що зародили рясно шишкою, обіцяючи нам добробут, як велить матір-природа.

Ну а як не замилуватися мальвами, що при битій дорозі! Цю легендарну чічку сільські газдині розміщують, як правило, на найвидніших місцях. Увірувавши, що де мальви — там і на добро ведеться. Як і тисячі років тому.

Котиться, котиться літечко до осені… Додаючи природі смутку, а нам, людям, прагнення по вінця напитися його щедрістю, ласкою й теплом.

Іван АГАТІЙ.

автор фото: Віктор Чухрай