Як маленьке село Михайлівка почало розвиватись

Свіже легке повітря, тиша, яку час від часу порушують пориви вітру і співучі півні ? все це асоціюється у мене лише з одним словом ? село. Отак йдемо із старостою Михайлівки Валентином Москалюком, який зацікавлено розповідає про рідний населений пункт і розумію, як за порівняно невеликий проміжок часу тут багато змінилось.

Виходу у нас не було, ? зізнається Валентин Дмитрович, ? Михайлівська сільська рада була дотаційною, тож мали об’єднуватись у громаду. Держава почала виділяти нам субвенції на покращення інфраструктури. За ці кошти ми вже багато зробили. Гравіювали кілька ґрунтових доріг, повикопували канали. На разі складаємо кошториси на три вулиці, які теж ремонтуватимемо.

Мабуть, вже вся Чернівецька область говорить про нашу сироварню. До речі, молоко у людей беруть щодня. Є апарат, який за сорок секунд перевіряє якість. Платимо досить високу ціну за літр, плюс доплачуємо за жирність. Виходить 10, а то й 15 гривень за літр. Купуємо тільки у своїх людей. Зараз у кооператив вступили 32 сім’ї, але здають молоко 18. У Михайлівці є також фермер, який тримає 20 корів.

А чи можна придбати десь михайлівський сир? ? запитую.

Поки що точок збуту немає. Адже працюємо віднедавна. Але можна придбати на самій сироварні.

Чи відбулись ще якісь зрушення після об’єднання у громаду?

От у нас відкрився деревообробний комбінат. Це теж додаткові кошти до бюджету. Додаткові робочі місця у селі. Є також людина, яка почала на території колишньої ферми вирощувати свиней. Планує відкрити фермерське господарство. А раніше цього не було.

Живемо, працюємо, рухаємось вперед ? підсумовує мій співрозмовник.

Лариса ДУЩАК.

Фото автора.