Визначному громадсько-політичному, культурному й економічному діячеві Буковини виповнилося 160 років від дня народження

У вівторок, 8 січня, 160-ліття з дня народження Степана Смаль-Стоцького – українського мовознавця і педагога, літературознавця (одного із перших теоретиків українського віршування); визначного громадсько-політичного, культурного, економічного діяча Буковини. Одного із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі.

Народився Степан Смаль-Стоцький 8 січня 1859 року в селі Немилові Радехівського повіту (Галичина) в селянській родині Йосипа Смаль-Стоцького та Катерини Карпової, мав 7 братів, сестер. Мати померла, коли Степану було кілька років. Спочатку вчився у сільській школі, в 1869–1874 роках у «руській» (українській) ґімназії Львова, у німецькій гімназії, після закінчення вступив на філологічний факультет Чернівецького університету.

1878–1884 – учився в Чернівецькому, з 1882 – у Віденському університетах – доктор слов’янської філології Віденського університету. 1885–1918 – професор Чернівецького університету, викладає українську та російську мову і літературу; друкує монографії: «Руська правопись» (1891–1893); «Руська граматика» 1893; «Буковинська Русь. Культурно-історичний образок» 1897; «Шкільна граматика»; «Характеристика наукової діяльності І. Я. Франка» 1913; «Ідеї Шевченкової творчості» 1914; «Діди, батьки і внуки у Шевченка» 1918.

З 1921 р. – професор Українського вільного університету в Празі. Дійсний член НТШ (з 1899), ВУАН (з 1918), Слов’янського інституту в Празі (з 1928) та ін.

Був одним з ключових діячів національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; голова студентського товариства «Союз» у Чернівцях (1879–1882), співзасновник товариств «Народний Дім», «Буковинський Боян», «Руська Школа» й інших, активний діяч «Руської Бесіди». Був дійсним членом Слов’янського інституту в Празі.

1892–1911 років посол від національно-демократичної партії до Буковинського сейму (1904–1910 заступник маршала; довголітній член Крайового Виділу і Крайової Шкільної Ради), 1911–1918 посол до Віденського парламенту.

Спільно з Миколою Васильком та іншими добився цілковитої рівноправності українців в адміністрації, політичному житті Буковини; завдяки його заходам, працям (він уклав першу шкільну граматику української мови – 4 видання: 1893, 1907, 1922 і 1928) введено (1893 р.) фонетичний правопис у середніх школах Буковини, розбудовано українське (зокрема середнє) шкільництво. «Руську граматику» розробляв з професором Гартнером; вперше побудовано на фонетичному правописі Євгена Желехівського – відомого лексикографа з Галичини (так звана «желехівка» – абетка з 34-х літер).

В’ячеслав Будзиновський згадував, що під час першого прочитання творів Василя Стефаника професор Степан Смаль-Стоцький заплакав і сказав: Я цікавий, яке вражіння зробить на Поліно (так називали Осипа Маковея через його сталеві нерви).

В економічній ділянці як голова «Руської Каси» та «Селянської Каси» (з 1903 р.) намагався розбудувати українську кооперацію; невдача на цьому шляху спричинила 1910 р. розбиття українського громадського життя на Буковині, послаблення політично-громадської діяльності С. Смаль-Стоцького. «Селянська каса» 1912 року об’єднувала 174 кооперативи, наступного налічувала 149 кредитових кооперативів з майже 19 тисячами їхніх членів. На зростання українського національного руху на Буковині вплинула його наукова (серед ін. в праці «Буковинська Русь», 1897, Смаль-Стоцький змальовує історію Буковини у зв’язку з Галицько-Волинською державою й іншими українськими землями), публіцистична (багаторічний співредактор газети «Буковина», редактор газети «Руська Рада»), педагогічна діяльність.

Під час першої світової війни як діяч Союзу визволення України вів культурну працю в таборі українських полонених у Раштаті; 1917 року голова Бойової Управи Січових Стрільців. 1919 р. посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею Визвольної Боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН. У Празі як посол ЗУНР перебував під наглядом радянської агентури, яка представляла в ЦК КП(б)У «агент-матеріал» з приводу діяльності посла.

1921 р. починає працювати в щойно відкритому Українському вільному університеті. Увійшов до складу викладачів філософського факультету, читав курс «українська мова в сім’ї слов’янських мов», проводив семінар з творчості Т. Г. Шевченка. Восени 1921 колегія професорів філософського факультету обрала його деканом, бо С. Рудницький, який досі займав цю посаду, виїхав до Відня.

Увійшов до першого складу дійсних членів УАН як позаштатний академік історично-філологічного відділу, обраний також членом правління Академії. Брати участь в організації УАН йому не довелося, бо не зміг приїхати з Буковини до Києва.

Як мовознавець Смаль-Стоцький після студій про аналогію в історії української іменної відміни написав разом із Т. Гартнером «Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache» (1913), де доводив, що українська мова постала безпосередньо з праслов’янської, а ідея пра-східньо-слов’янської мови позбавлена ґрунту. Цей погляд боронив і пізніше, особливо в праці «Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов та їх взаємне споріднення» (1925, 1927). Викладав українську мову та літературу і у Варшавському університеті. Не втрачав зв’язків з ВУАН, надсилав свої статті, розвідки, друкувався у академічному часописі «Україна», головним редактором якого був М.Грушевський).

1930 року відбувся перший з’їзд слов’янських філологів, у якому взяв участь і Смаль-Стоцький. Вченого обурило, що УАН не послала на форум своїх представників.

Різко виступив проти поглядів В. Ганцова на формування української мови з двох говіркових груп, північно- і південноукраїнської. Виразні перебільшення (наприклад, твердження про особливу близькість української і сербської мов, заперечення дифтонгів у північноукраїнських говірках) перешкоджали прийняттю багатьох слушних ідей Смаль-Стоцького.

В останні роки життя зосередився на іманентній інтерпретації творів Шевченка, в свідомому відриві від історичного й літературного розвитку («Т. Шевченко. Інтерпретації», 1934–1936 та інші статті). Позитивістична фразеологія сполучалася в мовознавчих і літературознавчих працях Смаль-Стоцького з національною романтичною ідеологією.

Серед учнів – мовознавець, педагог, методист Микола Равлюк.

Похований Степан Смаль-Стоцький на Раковицькому цвинтарі Кракова. Читайте більше тут:

Джерело: https://zik.ua/news/2019/01/08/cogodni__160littya_z_dnya_narodzhennya_stepana_smalstotskogo_1483717