Виробництво продукції не зросло, а прибутки збільшилися: водоканали, як і теплокомуненерго, є природними локальними монополіями, і своїм позаконкурентним становищем користуються сповна
Несподіване зростання вартості водопостачання та водовідведення в лютому цього року увігнало експертів і пересічних громадян у ступор, адже для 19 обласних центрів і Києва ці тарифи тільки підвищили у вересні—листопаді 2019-го (дані Мінрегіону). Чому це раптом через кілька місяців знов за рибу гроші та як водоканали аргументують необхідність підняття тарифів пояснив Олександр Сергієнко у своєму матеріалі для ZN.UA.
Експерт пояснює, що за даними НКРЕКП, у структурі тарифу на водопостачання майже дві третини, або 62,3%, становлять витрати на оплату праці та електроенергії, а у тарифі на водовідведення на ці ж складові припадає 66,7%.
"Зрозуміло, що у витратах на оплату праці ховаються зарплати, премії та різні соціальні пакети менеджерів і працівників водоканалів", - стверджує Сергієнко.
Подача води відчутно зросла лише в Рівному — на 14%, у решті міст і регіонів вона практично не змінилося або навіть упала. Витрати на електроенергію помітно зросли у 11 водоканалів, а у семи — відчутно скоротилися, але от заробітні плати відверто стрибнули в усіх водоканалів, особливо в одного.
"На першому місці за цим показником опинився водоканал нинішнього міста №1 в Україні — Кривого Рогу, де витрати на оплату праці, а отже, й зарплати підвищилися мало не вдвічі — на 94%! Привіт "95 кварталу" в офісі президента України. Може, пошуткуєте на цю тему?" - прокоментував експерт.
Аналогічна ситуація, за словами Сергієнка, з водовідведенням. Суттєво воно зросло лише у Львові — на 17%, у решті міст і регіонів — незначно чи навіть скоротилося. Використання електроенергії відчутно збільшилося лише у п'яти підприємств, а в деяких скоротилося, особливо в тому самому Кривому Розі — на 45%. Логічно було б очікувати, що витрати на оплату праці через таке різке скорочення виробництва продукції впадуть, однак ні, вони підвищилися майже в усіх підприємств, найбільше — до 54% — у Миколаєві, Рівному та Львові.
"Таким чином, маємо абсолютно парадоксальну, з економічного погляду, ситуацію: виробництво продукції не зросло, а подекуди впало, але прибутки усіх без винятку водоканалів України збільшилися. Адже завдяки підвищенню тарифів при зменшенні витрат зростають саме прибутки, - пояснює Сергієнко. - Чим пояснюється такий парадокс? Водоканали, як і теплокомуненерго та більшість підприємств галузі, є природними локальними монополіями, і саме своїм позаконкурентним становищем усі вони користуються сповна. Поняття локальної монополії давно відоме в дослідженнях науковців, але не відображене в українському законодавстві. Держава в особі національного регулятора — НКРЕКП, замість обмежити апетити цих монополій, відверто їм потурає".
Читайте також: "Про чистюль і бруднуль" — як водоканали поділили населення на категорії пояснює експерт
Відносини нацрегулятора та комунальних підприємств нагадують дитячу гру у піддавки. Левова частка водоканалів свої підприємства не модернізують, НКРЕКП їх за це штрафує, але при впровадженні нових тарифів ці "збитки" до них і закладаються. Ми роками платимо за недбалість! Показуємо на пальцях в матеріалі Олександра Сергієнка "Чому комунальні тарифи ростуть?".
