У видавничій анотації про “Пророк” Мойсея Фішбейна сказано: “Виринаючи з глибин прачасовості, поезія Мойсея Фішбейна сягає позанебесної височіні. Долаючи земне тяжіння, слово Мойсея Фішбейна сягає значень серафічних. Пам’ятаючи свої джерела, мова Мойсея Фішбейна сягає віртуозності. Пейзаж його творів – простір, де зустрічаються буття й небуття, і в цій зустрічі народжується Поезія. Поезія Мойсея Фішбейна є, як є Космос”.
Вийшла ж книга Мойсея Фішбейна в його ювілейний рік: першого грудня знаменитий поет відзначатиме своє сімдесятиріччя.
Довідка:
Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лавреат премії імені Василя Стуса,
член Українського центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України.
Народився 1946 року в Чернівцях.
Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Бажана.
1979 року внаслідок відмови від співпраці з КДБ був змушений еміґрувати.
Від 1982 року жив у Німеччині. 2003 року повернувся в Україну. Академік Іван Дзюба назвав його Поетом з Божої ласки.
Про Мойсея Фішбейна пишуть світові енциклопедії. В Україні його нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, орденом «За інтелектуальну відвагу», а також Найвищою нагородою Української Греко-Католицької Церкви – Відзнакою блаженного священномученика Омеляна Ковча.
Мойсей Фішбейн є автором книг „Ямбове коло” (1974), „Збірка без назви” (1984), „Дивний сад” (1991), „Апокриф” (1996), „Розпорошені тіні” (2001), „Аферизми” (2003), „Ранній рай” (2006).
З-під його пера вийшли переклади з французької (Ш. Бодлер), з німецької (Г. Гайне, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталь, П. Целан та інші), з івриту (Єгуда га-Леві, Х. Н. Бялік, М. Вінклер) та з багатьох інших мов і авторів.
http://maydan.drohobych.net/?p=47647
