"Вір або не вір": Нове прочитання оповідання буковинки Марії Матіос на сцені Чернівецького музично-драматичного театру ім.О.Кобилянської

 "Людина народжується, росте, народжує дітей, відцвітає і помирає. І чимшвидше вона це зрозуміє, тим простіше і краще для неї…». Так висловив своє творче кредо один з класиків сучасної англійської літератури Сомерсет Моем. Таким же простим розумінням свого земного призначення сповнена сповідь героїні оповідання «Не плачте за мною ніколи…» Марії Матіос.

…Стара буковинка Юстина на порозі у засвіти -- «… свої останні години на цім світі» хоче «прожити по розумові». Тому передає молодій сусідці Вірі свої сакральні знання - від предків! – про довге та щасливе життя. Який він, цей досвід? 

За задумом режисера-постановника Дмитра Леончика усе життя Юстини – дотримання біблейських заповідей. Тому з кожною щирою сповіддю літньої жінки на щабель вище піднімається білий параван (він же – потужне вітрило її останнього корабля) над заздалегідь приготованою труною Юстини.

Сокровенні розмови Юстини з юною Вірою – водночас узагальнений особистий тест-контроль людської віри, усвідомлення причинно-наслідкових взаємозв»язків людини на Землі. - Збентежена й подивована, Віра смиренно приймає нові знання – одіж, в яку вбирає юну дівчину бабуся… 

Попри заявлений жанр – містичної драми - нова вистава «дихає» свіжими житейськими реаліями. Народна артистка України Тамара Артеменко-Кільчицька (Юстина) та артистка Ольга Кільчицька-Дутка (Віра) - органічний дует в розмові про неперебутні людські цінності. Можливо, тому, що разом грають на сцені мати і донька. Можливо, тому, що сама вистава постала з їхньої доброї ініціативи. Мотив творчий і водночас прозаїчний - репертуарний «голод». Обоє гідно подолали цей етап з командою актора театру, а тут - режисера-дебютанта Дмитра Леончика, художника-постановника Наталії Тарасенко, хореографа Анни Марчак-Кіщенко, художника по світлу Олександра Бабленюка, звукорежисера Наталії Богач.

Однак дорікнемо за «перебір» відео в завершальних «акордах» вистави - як намагання увиразнити ( а вийшло -«розжувати» відтак відволікти) і без цього зрозуміле загальне сприйняття дійства. 

Олена ЧАЙКА.

Фото авторки.