Військовий комісар Буковини Віталій Чурай: «Хлопці захищають не тільки себе, Луганську і Донецьку область, вони захищають Україну, кожного сидячого в барі або танцюючого на дискотеці»

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 18 вересня. 

Запрошений гість: військовий комісар області, полковник Віталій Чурай.

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: коли розпочалась перша хвиля мобілізації на Буковині?

 Віталій Чурай: перша хвиля мобілізації розпочалась у березні, коли, в першу чергу, був відмобілізований військовий комісаріат, а потім ми почали віддавати ресурси в інші військові частини.

 Ведуча: скільки чоловіків призвано з того часу до війська? Як відбувається цей процес ротації військових?

 Віталій Чурай: десь 2100 чоловік ми призвали у військові частини, згідно визначених завдань. З урахуванням того, що в останню хвилю ми призвали десь понад 700 чоловік, тому виходить десь 1500, плюс наш батальйон територіальної оборони, тому десь близько 1000 чоловік по нашим підрахункам проходять або проходили службу в зоні АТО. Деякі ЗМІ нас звинувачували у тому, що ми не знаємо де наші хлопці. Справа у тому, що ми відправляємо у військові частини, а військові частини вже направляють у складі підрозділів, визначених формувань тих чи інших військовослужбовців для виконання завдань, у тому числі в зоні АТО. Ми звертались до командира військової частини з проханням, щоб вони нам надали список військовослужбовців, які виконують чи виконували завдання в зоні АТО, але вони посилаються на те, що ця інформація не є відкритою. Незважаючи на те, що у нас є засоби зв’язку, у тому числі і закритого типу, але поки що ми у стадії збирання цих даних конкретно по кожному військовослужбовцю.

 Ведуча: тому ви і не можете сказати точну цифру скільки наших хлопців у зоні АТО перебуває зараз?

 Віталій Чурай: так, не можемо сказати.

 Ведуча: як спілкуєтесь з родичами людей, які відправлені служити? Влітку був момент, коли родичі військових були дезинформовані. Яка зараз ситуація?

 Віталій Чурай: з усіх питань звертаються до військового комісаріату, незважаючи на те, що є дуже багато питань, які не є в компетенції військового комісаріату, але ми нікому не відмовляємо. Навпаки, намагаємось через командира військової частини вирішувати ці питання. Зараз до нас дуже часто звертаються батьки щодо надання відпусток. Це прерогатива командира військової частини, ми, так само, як і батьки, звертаємось до командира військової частини, щоб надали відпустку. Але все рівно, командир військової частини, виходячи з обстановки, яка є, приймає рішення по солдатах та офіцерах. На скільки мені відомо, кадрові офіцери та контрактники ще не були у відпустці. А по іншим категоріям сам командир приймає рішення,виходячи з обстановки, яка є. Дуже багато батьків звертались і по іншим питанням: щодо початку надання цих відпусток чи направлення на медичне обстеження. Це також не наша прерогатива, але тим не менш, ми узагальнюємо таку інформацію та більш серйозно надаємо пропозиції командиру військової частини, іноді звертаємось до командування десантних військ, сухопутних військ. І там командир на місці, безпосередньо зі своїм керівництвом, вирішує питання, а ми тут по своїм каналам вирішуємо питання щодо виведення нашої третьої батальйонної тактичної групи з зони бойових дій, виведення на ротацію та оновлення бойової здатності та оновлення, може, не стільки фізичного стану наших хлопців, а й морального та психологічного станів.

 Ведуча: але командир військової частини мав би керуватись Уставом, вирішуючи питання відпусток для солдат.

 Віталій Чурай: командиру встановлено, що він має право надати відпустку, але не більш, як 30% від особового складу. Кому – це його прерогатива. Є рапорти самих військовослужбовців. До речі, батьки до нас звертаються з цим питанням, а ми питаємо: а він рапорт командиру свого підрозділу написав? – Ні! Так вибачте, якщо він там сам, може, не хоче. Але згідно Статуту, він сам має звернутись до командира, а наше – це додаткове, бо основне, згідно усіх наших положень про проходження військової служби, це звернення військовослужбовця. А потім вже далі вирішується питання.

 Ведуча: зараз все більше інформації про повернення наших хлопців зі Сходу. Скільки вже повернулось і скільки знову поїдуть воювати?

 Віталій Чурай: це також прерогатива військової частини. Практичного кожного тижня ми зустрічаємо від 15 до 25 чоловік і, відповідно, приблизно таку ж кількість відправляємо в район виконання завдань. Відповідно, там командир частини відправляє у відпустки, а повертаються і нові хлопці, ті, хто вже був в АТО і ті, хто завершив лікування після хвороби. До речі, ще один спосіб спілкування з батьками у нас був, коли хлопці були в аеропорту Луганська, бо там не було мобільного телефонного зв’язку, то ми кожного ранку та кожного вечора по військовій лінії спілкувались з командиром або начальником штабу. Тобто, брали дані: все нормально чи не нормально, чи всі живі, чи є поранені чи, не дай Боже, загиблі і тоді батьки нам телефонували.

 Ведуча: скільки буковинських героїв загинуло у зоні проведення АТО?

 Віталій Чурай: у нас на території Буковини поховано 21 чоловіка. Є ще 5 зниклих без вісті – 4 військовослужбовці, один з батальйону «Донбас». Є у нас тіло військовослужбовця, батьки якого проводять зараз ДНК-дослідження. На жаль, такі сумні показники. Такою високою ціною дістається нам незалежність нашої держави, на жаль.

 Ведуча: на вашу думку, пане Віталіє, чи не є така велика кількість смертей результатом невдало проведеної першої хвилі мобілізації?

 Віталій Чурай: як кажуть: «каждый мнит себя героем или полководцем, видя бой со стороны». Так в нас є, що солдати оцінюють роботу полковників та генералів, що неприпустимо і не зовсім об’єктивно, я вам скажу. Адже діяльність оцінюється з урахуванням тієї ситуації, яка була на той час. Коли ми призивали по першій хвилі, коли ми спілкуємось з хлопцями, які призивались у квітні в нашу третю БТГр, тоді ніхто не знав, що до цього дійде. Я розумію, що є зовнішня розвідка, але не потрібно скидати з терезів те, що зовнішня розвідка, робота СБУ та військової розвідки зводилась нанівець. І зараз дослідники говорять, що Росія готувалась до цієї війни не один десяток років. І це видно по тому, з яким військовим оснащенням є їх військові підрозділи та частини, які перебувають на нашій території. І навіть не лише оснащення, а їх морально-фізична підготовка, тому що кажуть про зазомбованих громадян Росії, то так само зазомбовані російські солдати. До речі, у військовослужбовців ЗСУ, які в зоні АТО і тут, в тилу, немає сумнівів у тому, що воюють не одинокі російські солдати чи офіцери, а воюють цілими підрозділами Збройних Сил РФ. Я сьогодні спілкувався з офіцером, який проходив службу у наших гарнізонах, у військовому комісаріаті, і він був уповноважений від нашого командування забирати полонених і, на жаль, тіла наших загиблих по домовленостях з тією стороною. І от, він спілкувався і він бачив, що це російські солдати, це російські офіцери, він бачив їх оснащення. І при спілкуванні вони були здивовані, бо кажуть, що думали, що тут Правий сектор, націоналісти, бандерівці, які ледь не гірші від фашистів під час Великої Вітчизняної війни, що вони дітей їдять. Але дійсно, вони думали, що тут якісь фашистюги, варвари не нашого століття, а з Середньовіччя. А потім при спілкуванні, у тому числі і з нашими полоненими, і з офіцерами, які здійснювали обмін і визволення, вони були дуже здивовані і, відповідно, по-іншому почали себе вести. А те, що розповідають і показують про те, що було під Амвросіївкою, де було виведення наших військ, то коментують ті, хто трошки не знає, а це дискредитує керівництво ЗСУ. В Інтернет-виданнях кажуть, що генерал Хомчак не став чекати, а його нібито просили 15 хвилин почекати… я був на нараді у начальника Генерального штабу та під час спілкування з іншими офіцерами, то вони пояснюють, що тягнули час для того, щоб повністю розставити свою техніку. Там було неміряно російської техніки, переважно танки БМП, які просто розставлялись по дорозі нашого слідування, через яку мали йти наші і тому потрапили в це оточення. І вони просто тягнули час для того, щоб цю техніку розставити, якої там і так було багато. А кажуть, що якщо б генерал Хомчак почекав ще 15 хвилин, то їх би пропустили. Ніхто не збирався їх пропускати, була розставлена техніка і фактично жодна одиниця бронетехніки: танки, БРТи, БМП, автомобілі не виїхала, тому що, як у тирі, розстрілювали наших людей. Тому честі у російських вояків немає. Може, в якійсь мірі, їх оправдовує те, що вони зазомбовані тією пропагандою, але тим не менш, вони стріляли по людям, навіть по машинам, які були з білими прапорами чи під червоними хрестами, де було видно, що там поранені, загиблі. Тим не менш, розстрілювали всіх підряд. Там була одна можливість піти полями, кукурудзами.

 Слухач: на скільки Міністерство оборони впливає на ситуацію, адже район проведення АТО, терміни тощо визначаються центром АТО при СБУ?

 Віталій Чурай: дійсно, перелік військових частин і район виконання завдань АТО – це прерогатива СБУ, яка безпосередньо керує проведенням АТО. А що стосується надання статусу учасника бойових дій, то вийшла постанова Кабінету міністрів України, в якій говориться, що це прерогатива міжвідомчої комісії, яка зараз на стадії створення при державній службі у справах ветеранів війни та учасників АТО, в яку входять представники всіх зацікавлених міністерств і відомств. 

 Ведуча: у чому складності ведення бойових дій на Сході, адже такого способу і методу військових дій ми ще не знали?

 Віталій Чурай: з нашого боку складність у тому, що йде масове залучення важкої артилерії крупних калібрів. Це не тільки пушки 120-122 міліметри, а й важка артилерія – 300 мм – СМЕРЧ і ГРАД. Вперше чути і тим більше перебувати під обстрілами ГРАДу вже було важко. А коли після цього їм на допомогу прийшли УРАГАНИ і СМЕРЧІ – це ще страшніше. Якщо наш старий ГРАД стріляє на 20 км, а новий, який на озброєнні в РФ – до 40 км і більше та накриває 10 гектарів, то СМЕРЧ (реактивна система залпового вогню) стріляє до 50-60 км і одна ракета покриває кусок землі розміром 800 на 800 м. Що ще найстрашніше, що росіяни починають підтягувати і використовувати ще більш потужні артилерійські системи 200-240 мм і навіть 300 мм. І якщо ми вже трохи навчились воювати проти артилерії, ГРАДІВ і СМЕРЧІВ, а проти більш потужних нам буде проблематично. Тобто, зараз треба вчитись і цьому. І ця сама артилерія застосовується з боку РФ і це при тому, що у нас заборона на використання артилерійських систем біля кордону.

 Ведуча: яку техніку маємо ми на противагу російським ГРАДАМ і СМЕРЧАМ?

 Віталій Чурай: ми маємо аналогічну техніку, але не в тому обсязі, в якому вони застосовують, вони її застосовують дуже масово. Крім того, не достатньо підготовлених фахівців. От ви питали про першу хвилю мобілізації, якби знали, то формували більше підрозділів артилеристів, навчальних артилерійських підрозділів, які готували б відповіли фахівців, тому що техніки на той час було достатньо. І у підтвердження слів начальника Генерального штабу, все, що можливо було оновити – все оновлюється, бо там кажуть, що в Артемівську ніби є великі склади з боєприпасами, але вони не використовуються ЗСУ. Все розконсервовується, виводиться з баз та складів і, відповідно, готується до застосування. Те саме стосується зброї та боєприпасів, з Артемівська все вивезено. Так само розповідають, ніби Міністерство оборони чи ЗСУ продає боєприпаси, продає зброю і навіть на внутрішньому ринку гелікоптери. Кому можна продати військові бойові гелікоптери на внутрішньому ринку? Я взагалі собі такого не уявляю. Тим паче, що продаж зброї та боєприпасів не входить у функції Міністерства оборони, бо по суті немає кому продавати, це по суті кримінальний злочин. Є організація, яке це здійснює, але вона знаходиться за межами Міністерства оборони. І навіть все те, що готувалось на продаж – зараз договори розірвані і, відповідно, вся техніка повертається до ЗСУ.

 Ведуча: пробачте мені мій цинізм, але враховуючи в якому стані була українська армія на початок бойових дій, то все вже продали і розікрали за багато років до цього.

 Віталій Чурай: але все, що лишилось намагаємось за рахунок Міністерства оборони та волонтерів, яким ми, до речі, дуже вдячні у забезпеченні техніки, її оновленні, - все повертається на укомплектування ЗСУ.

 Ведуча: я так розумію, що друга хвиля мобілізації відбувалась вже за іншими стандартами та з іншими підходами?

 Віталій Чурай: в першу чергу ми доукомплектовували батальйон територіальної оборони та деякі частини. Що стосується нашої області, ми подавали до 500 чоловік – це небагато. Не знаю, може військові комісаріати в інших регіонах формували більш серйозні військові частини. Тобто, друга хвиля пройшла по-своєму цікаво, ми не комплектували серйозних військових частин.

 Ведуча: як складаються справи з добровольцями?

 Віталій Чурай: є у нас добровольці і скажу так, що у нас питома вага третьої хвилі – це люди, які або самі прийшли, або не сильно впирались. І ці 700 чоловік – 50% з них, а може навіть більше – це ті, хто самі усвідомлювали патріотичність прийнятого ними рішення та його виконання. Були у нас афганці, які проходили службу у військових комісаріатах і коли ми проводили навчання, то один з них згадував, як проводити всі ці кути, закриті позиції, відкриті позиції, пряма наводка, панорамні приціли і т.д. Хоча давно це було, але люди прийшли і навіть приводили із собою родичів – племінників, тобто добровольців є, але, на жаль, незважаючи на це, ми все одно в повному обсязі завдання по третій черзі мобілізації не виконали. Десь близько 80% завдання ми виконали, на що нам на нараді в Генеральному штабі було вказано.

 Ведуча: чому не вдалось виконати завдання?

 Віталій Чурай: я вже неодноразово говорив, що це низький патріотичний настрій населення, навіть не всього населення, а тієї частки, яка може бути призвана. 30-ти, 40-а, 50-ти річних біло у відсотковому значенні більше, аніж молоді, яку ми призивали. Може це і правильно, щоб ми призивали досвідчених людей, які мають не тільки військовий, але й життєвий досвід, щоб використати свої знання з користю для справи. На початку третьої хвилі мобілізації, ви пам’ятаєте, в нас було багато акцій проти проведення цієї мобілізації і ми почали її здійснювати у дуже важких суспільно-політичних умовах в області. Потім все почало налагоджуватись і ми почали проводити мобілізацію більш серйозно. У нас 22 депутати різного рівня проходять службу, до речі, вони дуже допомагають. І окремій 24-ій механізованій бригаді, де допомагали і командиру бригаді, і командиру підрозділу щодо матеріально-технічного забезпечення, автомобільною технікою. Нашому батальйону територіальної оборони дуже серйозну допомогу надає депутат Роман Хобзей з Садгірської районної ради, він дуже багато питань вирішує через своїх друзів-депутатів, друзів-бізнесменів, які б ми, можливо, виконували довгі тижні. І ця допомога не особисто командиру чи військовому комісаріату, це допомога на благо військової частини та держави в цілому.

 Слухач: мене звати Анатолій. От була друга хвиля мобілізації, були добровольці, але з іншою області, які проживають в Чернівецькій області, вони приходили в воєнкомати, а їх відправляли. Скажіть, чому?

 Віталій Чурай: до речі, у нас призвано біля десятка солдатів-сержантів, які були евакуйовані з Донецької та Луганської областей. З офіцерами проблематичніше, бо немає документів, особової справи про те, яку військову кафедру чи училище він закінчив. А з солдатами у нас проблем не було, ми заповнювали облікові документи, брали їх на облік і призивали в ту чи іншу військову частину. До речі, в нас навіть була призвана одна жінка з тих областей, яка евакуювалась і дуже просила, щоб ми її призвали, ми її призвали та відправили на укомплектування до військової частини

 Ведуча: вона мала військову освіту?

 Віталій Чурай: вона має військову медичну спеціальність. Вона просила нічого не розповідати про неї, тому я так поверхнево це розповідаю зараз. А щодо того, що звертались з інших регіонів і їх не брали, то це або було після мобілізації, або щось просто не склалось чи чогось не договорюють. Якщо у когось щось не виходило у районному комісаріаті, вони завжди приходили в обласний. Двері мого кабінету завжди відчинені і тому, я думаю, що це одиничний випадок – просто щось десь не склалось. До речі, не можу про це не сказати, що у нас були випадки, коли звертались люди, які стоять на обліку в наркологічному чи психоневрологічному диспансері, оббивали пороги. Але таких, ви самі розумієте, ми не можемо призвати.

 Ведуча: зараз хлопці повертаються додому з зони бойових дій втомлені фізично і морально. Сподіваємось, що вони швидко одужають, але мене цікавить їх психологічний і психічний стан.

 Віталій Чурай: враховуючи досвід, перебуваючи в Афганістані і після Афганістану, то можу сказати, що наші хлопці більше виснажені не стільки фізично, скільки морально і навіть психологічно. Я вже казав, що ця війна відрізняється застосуванням важкої артилерії, тому перебування під цими обстрілами і бачення їх наслідків – руйнування та загибель своїх хлопців, з якими ще вчора курили разом, розмовляли про щось – дуже вражає молодих хлопців, які ще не загартовані морально і психологічно. Це ще важче, аніж фізичне, яке можна швидко надолужити – дів ночі поспати, полежати. І у цьому напрямку нам дуже допомагає наша лікувальна установа відповідного напрямку, волонтери, медичний університет. Всі проводять допомогу у цьому напрямку, проводять розвантаження, тренінги. Працюють психологи і в нашому військову шпиталі та в управлінні соціального захисту. Тому, якщо що – нехай хлопці звертаються до нас у військовий комісаріат, щоб ми направили туди, куди необхідно. Крім цього, нам велику допомогу надають установи лікувально-оздоровчого характеру, навіть приватні будинки відпочинку, з тим, щоб наші хлопці відпочили і в лісі, спокої і тиші прийшли у свій нормальний стан, в тому числі і психологічний. 

 Ведуча: 1 жовтня минулого року в Україні почався останній призов на строкову військову службу. Саме так мала розпочатись реформи у Збройних силах України та перехід до комплектації армії на контрактній основі. Чи вірним було це рішення?

 Віталій Чурай: я в числі тих військовослужбовців, які не обговорюють рішення, коли воно прийнято, ми його виконуємо. В період прийняття такого рішення ми доказували необхідність змішаної системи. Тобто, мобілізаційний ресурс зараз показав, що необхідно його мати, незважаючи на те, що казали, ніби у найближчі 7-10 років на Україну ніхто не нападе, відкритої агресії не буде. Не пройшло і півроку, а ця концепція показала свою повну абсурдність. Відповідно, і було прийняте рішення про контрактну службу. Так, є визначені військові підрозділи, які готові до виконання завдань, але ситуація показала, що є втрати, тому потрібно створювати нові підрозділи чи поповнювати, відтак необхідний підготовлений мобілізаційний ресурс. І що стосується строкової служби, у цьому році було прийнято рішення ВРУ та Радою національної безпеки, що навесні буде відновлено призов. У принципі, його ніхто і не відміняв, у законодавчому плані він залишився. І навесні ми мали відправити 1000 чоловік у лави ЗСУ на строкову військову службу, але план відправок кілька разів переносили, а потім зовсім відмінили. З 1 вересня почала діяти частину указу про проведення часткових призовів, визначений термін жовтень-листопад. Ми почали проводити підготовчі заходи, проводимо медичні комісії, а остаточне рішення буде за вищим керівництвом щодо проведення або не проведення призову на строкову військову службу. Нагадую, що президент, верховний головнокомандуючий, і міністр оборони, і начальник Генерального штабу наголошували на тому, що строковики, які будуть призвані на службу та направлені у навчальні військові частини, не будуть відправлятись у зону АТО. Подивимось, як воно буде. Це так було по минулим варіантам призовів. Крім того, нагадаю, що строковики, які призвані минулого року і служать 4-5 місяців, то якщо раніше президенту дозволялось продовжувати термін служби строковикам на півроку, то зараз ці обмеження знято і президенту, верховному головнокомандуючому, дозволено цей термін продовжити до повної демобілізації. Тому, напевно, ті призовники, які зараз проходять службу, будуть звільнятись, напевно…

 Слухач: скажіть, от людина, яка була комісована, вона може повторно пройти комісію і піти служити в лави ЗСУ?

 Віталій Чурай: нагадаю, що 6 вересня у нас була завершена мобілізація, але ми продовжуємо набір добровольців на контрактній основі – контракт або короткостроковий, або довгостроковий.

 Ведуча: які це терміни?

 Віталій Чурай: терміном на особливий період, тобто до демобілізації, але не менше трьох місяців. Можна ще заключати такий вид контракту, як військова служба в резерві, де командир своїм наказом призиває до служби у ЗСУ, а звільнення так само йде по демобілізації. Що стосується тих, хто був визнаний, як непридатний для проведення військової служби, можуть прийти у військовий комісаріат, пройти медичну комісію, представити документи, що вони лікувались по тій чи іншій хворобі і лікарями буде прийняте рішення про стан здоров’я та ступінь придатності до військової служби того чи іншого юнака. 

 Ведуча: на цій війні воює кожен, хто як може. Це я про те, що українці масово жертвують українській армії і, очевидно, що таких фінансових вливань наша армія ще ніколи не мала, як зараз. Чи є у вас якійсь поради, як українцям правильно допомогти нашим хлопцям, йдеться про ту саму гуманітарну допомогу, гроші?

 Віталій Чурай: по-перше, дякую усім волонтерам, які у нас працюють та в ОДА, в місті та в районних обласних державних адміністраціях. Але в мене є одне прохання, щоб усі волонтери координували свою діяльність. Я спілкувався з командиром нашої військової частини, а він каже, що приїхало три спринтери їжі, їжі завались, а коли вони виходили з Луганська та аеропорту, то все, що в них було на собі – те і залишилось. Коли вони відступали там залишилось все – не тільки одяг і засоби захисту, але й штабна документація та засоби захисту. Добре, що наші волонтери своєчасно відреагували і вже через 2-3 дні туди прибула машина з термобілизною, матрацами, спальними мішками тощо. Але все рівно, є необхідність координації дій, щоб одні і ті самі машини одна за одною не їхали в одну і ту саму військову частину з одним і тим самим обладнанням.

 Ведуча: гаразд, кого повідомляти? До кого звертатись?

 Віталій Чурай: у нас є координаційний центр при ОДА, всі знають, де він знаходиться. Є обласний військовий комісаріат, районні комісаріати – повідомте, що через кілька днів ми будемо їхати туди чи туди і будемо везти те чи те. Раптом потрібно скоординувати, змінити маршрут руху для того, щоб всіх забезпечити необхідним рівномірно. Зараз холодає і нашим хлопцям потрібні бушлати та утеплене взуття. По лінії міністерства оборони вони будуть забезпечені білизною, взуттям і теплими бушлатами. У нас є 5 офіцерів, які зараз знаходяться в зоні АТО, і вони мені доповідали, що вони були забезпечені по лінії Міністерства оборони бронежилетами та касками. А до волонтерів прохання допомогти підготуватись до зими. У мене питали щодо «буржуєк» та пічок, то зараз це питання вирішується. А такі речі, як термобілизна, теплі чоботи, печатки, шапки – будемо це вирішувати разом з волонтерами для забезпечення наших військовиків. Що навіть стосується нашого батальйону територіальної оборони, то зараз немає сильних холодів, але там дуже сильний вітер і цей так званий військовий бушлат продуває. Тому ми думаємо над тим, як забезпечити солдат дощовиками з грубої тканини чи так званими плащ-палатками.

 Ведуча: на скільки допомога технікою зі сторони США та Європи може нам допомогти розв’язати конфлікт на Сході?

 Віталій Чурай: поки що вся ця допомога – це тільки слова. Допомогли поки що тільки бронежилетами, які особливо погоди не роблять. Нам, в першу чергу, потрібна бронетанкова техніка, високоточна зброя та засоби радіолокаційної розвідки, щоб засікти противника та високоточна зброя, щоб його уразити на відносно далекій відстані з великим відсотком ураження.

 Ведуча: чи потрібно Україні вступати в НАТО, ваша думка, як військового?

 Віталій Чурай: як військового? Тоді ми будемо мати зарплату на рівні офіцера НАТО. Але моя суб’єктивна думка така, не як військового комісара: ми 23 роки думали, куди нам вступити, або в одну сторону, або в другу, в результаті ми ніде не опинились і, відповідно, нас роздирають на шматки і одні, і другі. Якщо б ми протягом перших 10 років незалежності вирішили в яку систему нам вступати, такого питання, яке є зараз – не було б.

 Ведуча: маємо запитання з Фейсбуку від пана Андрія: чому Буковина не виконала план мобілізації? Хто винен в тому, що чернівецькі військові із зони АТО не можуть повернутися, через незабезпечення виконання призову для їх ротації?

 Віталій Чурай: те, що наші військові не можуть повернутись, не пов’язано з виконанням чи невиконанням плану мобілізації. Тому що ті військові частини, які укомплектовані під час третьої хвилі мобілізації, зараз завершують підготовку і тільки зараз будуть виходити у райони призначення. А щодо інших, я казав, що командир військової частини має право відпустити у відпустку не більше 30%. Що стосується загалом ротації, я вже казав, що ми підіймаємо питання і от навіть сьогодні говорив з командиром військової частини і зараз мова йде про виведення військової частини для оновлення бойового стану, морально-психологічного тощо.

 Ведуча: на вашу думку, воювати і Донецькій та Луганській області потрібно до кінця?

 Віталій Чурай: ми не зможемо протистояти російським військам на достойному рівні. Дуже висока підготовка і дуже серйозна техніка. Передам вам слова танкіста, який все життя був танкістом, знає танк і з закритими очима може їхати, стріляти на наших танках, але коли він заглянув у їх танк, то сказав, що, напевно, нічого б не міг там зробити, там наче космічний корабель. Скажу, що не всі Збройні сили Росії так оснащені, але ті, які зараз зосереджені проти нас – вони і дуже серйозно підготовлені, і оснащені. Є у нас інформація, що у складі певних військових частин та підрозділів відмовляються убувати на Україну і виконувати ось таке незрозуміле завдання. Але таких частин і підрозділів мало, є одиничні випадки у Генеральному штабі та в інших структурах РФ, де генерали та офіцери пишуть рапорти на звільнення, але звісно – це неофіційно, але ми знаємо, що це через наш конфлікт. Адже для військових, дійсно, не є таємниця, що вони воюють проти України, так само, як і в нас немає сумнівів, що воює РФ. І нам потрібен мир, але не за рахунок суверенітету і територіальної цілісності, але мир дуже потрібен.

 Ведуча: дійсно, адже противник дуже сильний, і в економічному плані теж.

 Віталій Чурай: так, окрім військового є ще й економічний потенціал. У них, все ж таки, жиру трохи більше, аніж у нас. І я вже казав, що для нас зараз економічні перемоги більш важливі, аніж військові.

 Ведуча: то як, на вашу думку, було б правильно завершити цей військовий конфлікт?

 Віталій Чурай: це робота політиків, керівництва держави. Відповідні кроки у цьому напрямку робляться і ви самі прекрасно про це знаєте. Бай Бог, щоб вони продовжувались не тільки з нашого боку, а з боку РФ та їх ставлеників у Луганській та Донецькій областях. Адже, незважаючи на перемир’я, продовжують гинути наші військові та мирне населення. Вони олівцем вже собі намалювали певну територію на карті і виходять на ті позиції, на жаль. Але будемо сподіватись, що все вирішиться і настане мир.

 Ведуча: чим ми, тут на місці, можемо допомогти українській армії.

 Віталій Чурай: військовий комісаріат знаходиться на Кобилянській, я бачу різні боки: тут говорю з командирами, з хлопцями, приїжджають до військової частини і бачу, як відправляють наших хлопців, або як вони прибувають додому, а потім повертаюсь на роботу. І я бачу деякі нібито громадяни України навіть не розуміють, що відбувається – йде страшна війна. Деякі віддають останні кошти, ось навіть сьогодні показували, що чоловік продав трьохкімнатну квартиру, щоб купити автомобіль військовим, а інші не хочуть бачити те, що йде страшна війна. Хлопці захищають не тільки себе, Луганську і Донецьку область, вони захищають Україну, кожного сидячого в барі або танцюючого на дискотеці.

Фото з сайту versii.cv.ua

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ