ВІДВЕРТІСТЬ (Чтиво в руку)

 Вибори ще не розпочалися, а я вже все про них знаю. Що, як і скільки. Можу і вам розповісти. Щоправда, в досить оригінальний спосіб.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         В кабінеті чернівецького примаря ходив чоловік невисокого зросту. Похмурий погляд стрибав по стінах, на яких висіли портрети високих посадовців. Часом він підходив до вікна, постоявши замислено, щось розмірковував, потім відходив на середину кімнати, до хрусту ламаючи пальці або нервово потираючи лоба, на якому лягли глибокі зморшки.

Крізь відчинене вікно ледве-ледве повівав вітерець. Липневе сонце кидало свої теплі ласкаві проміння. День був погожий. Все оточуюче не могло сприяти роздратуванню людини.

 Але пан Савчук-Савяну, всевладний примар Чернівець, нервував. Що ж дратувало світлого пана? Справа в тому, що за кілька годин має закінчитися день виборів до румунського парламенту. Друзі ж примаря, які зараз знаходяться у виборчій комісії, повідомили, що голосів поданих за нього, не вистачатиме, щоб він міг стати сенатором.

 В голові весь час плуталися наздогадливі думки.  Найдокучливіша була одна: « треба щось робити». Бо через якихось виборців він може провалитись. І тоді прощайте шаноба, слава, а разом з ними і можливі бакшиші сенатора. Скільки  ж було в Савчука-Савяну солодких мрій про сенаторське місце!

 Роздратований, підійшов до стіни похапцем, з люттю зірвав трубку телефону і почав дзвонити:

-- І багато ще не вистачає?

Одержавши відповідь, мугикнув щось собі під ніс, повісив трубку. Підійшов до столика і натиснув біленький ґудзик електричного дзвоника. В кімнату заскочив виструнчений, як завжди  елегантно одягнений шеф кабінету. Наказ Савчука-Савяну був короткий і чіткий:

 Зібрати жандармів, викликати автобус, захопити побільше горілки, виїхати в навколишні села. Треба будьмо знайти і привезти 24 чоловіки оцих... виборців.

 Вислухавши все, шеф кабінету схилив чемно голову, по-військовому пристукнув каблуками і вислизнув з кабінету.

Савчук-Савяну трохи повеселішав. Він був певний, що наказ буде виконаний точно. То й хіба можна, щоб підлеглі не зробили приємності для начальства? Зморшки на його чолі повільно згладжувались.

 Сподіванки пана примаря виправдались. Жандарми таки виявились спритними.

 За кілька хвилин перед кінцем виборів, коли сонце вже почало ховатись за обрій, до пункту алежерілор під’їхав автобус.  В машині сиділи люди. На червоних обличчях сяяли п’яні посмішки. Наказ Савчука-Савяну накачати горілкою був навіть перевиконаний. Бо від цієї накачки люди не знали навіть, куди їх привезли.

Тільки вийшли «виборці» з автобусу, їх порахували і оточили жандарми, щоб часом який з них не заблудився. Потім, підтримуючи п’яних за лікті, їх повели в приміщення, де містилася алежерія. 

Привезені «виборці» опустили в урну картки з прізвищем Савчука-Савяну і почали розходитись по домівках.  По дорозі вони хвалили щедре на горілку панство і бажали, щоб днів виборів було побільше.

 Не встиг ще простигнути слід виборців, як у примаря задзвонив телефон. Він підійшов, зняв трубку. За хвилину на його обличчі сяяла посмішка задоволення.

-- Чекаю на вас в Атлантик-барі, звісно, після підрахунку голосів, -- додав він, закінчуючи приємну для нього розмову.

Щедрий пан, майбутній сенатор не може забути послуг своїх друзів. Кожен з них, що найбільше прислужився, одержить по заслузі. Розпиваючи в ресторані ром і шампанське, він розподілив між ними державні посади: чернівецького примаря, шефа жандармів, префекта, жудекатора і ін.. Вже добре сп’янівши,  пан Савчук-Савяну кидав погрози на адресу свого супротивника Мармелюка.

-- Ми ще покажемо цим лібералам. Вони ще дізнаються, що таке націоналісти.

 Але й той, кому погрожував Савчук в цей самий час сидів в іншому ресторані із своїми друзями. Він теж не шкодував грошей на шампанське. Тепле місце сенатора з лихвою окупить всі видатки. Їх розмова супроводжувалась реготом. Вибори минули, для сміху можна було бути відвертим. Адже прибічники Мармелюка виявились таки хитрими ділками. Вони довели, що можуть вирішувати справи не тільки на біржі. І Мармелюка теж вибрали.

  Верхівці лібералів було доручено допомогти населенню місцевостей, що потерпало від лиха. І вони доставили туди картоплю і дрова  в обмін на голоси.  За свою «добрість» отримали чималу підтримку на користь Мармелюка. Здивовані офіціанти соромились слухати такі визнання поважних панів. Але сьогодні пани чомусь дуже веселі і щирі. За дрібні послуги перепало офіціантам багато чайових.

  Під час засідання парламенту пани-сенатори – непримиримі вороги зустрілися у кулуарах. Між ними зав’язалася дружня бесіда. Вони добре нареготалися над простотою виборців. Між іншим радились, який би запропонувати закон чи податок. Адже їх вибрали, щоб щось робити. Наслідки їх дій проявилися кілька років пізніше, навіть уряд відзначив зубожіння народу. Такими були вибори на Буковині, такими були їхні наслідки. 

 (1940р. Радянська Буковина)  Л. Горбфельдіс

 Не знав товариш Горбфельдіс, що такими вони й будуть.

 Підготував Сергій Воронцов