У чернівецьких школярів забирають стадіон у парку ім. Тараса Шевченка? Відкритий лист-звернення Юрія Івашина до секретаря Чернівецької міської ради Віталія Михайлішина

Секретарю Чернівецької міської ради Михайлишину В.М.
Івашина Ю.О. голови виконкому Чернівецької обласної громадської організації «Товариство «Буковина – наш дім!», чернівчанина.
м.Чернівці, вул.Котляревського, 5, кв.20. т.т.: (0372) 52-31-02, 0506476833

Відкритий лист-звернення до секретаря Чернівецької міської ради.

Шановний Віталію Михайловичу!

Вже майже півроку громадськість, освітян, батьківський актив закладів освіти міста турбує питання планів і дій міської влади щодо функціонування, експлуатації, належного використання за призначенням матеріальної бази дитячого стадіону в парку ім.Шевченка, що відноситься до комунальної власності Чернівецької міськради і перебуває в оперативному управлінні управління освіти Чернівецької міськради, зокрема ДЮСШ №1, як міської комунальної установи. Рішенням сесії міської ради в 2011 році було прийнято, чи навіть затверджено, інвестиційний проект реконструкції зазначеного спортивного об’єкту за кошти приватного інвестора.

З цього виходить, що розпочався поступовий, плавний процес приватизації освітянського, дитячого об’єкту, який з кінця 40-х років минулого століття при різних владах, режимах, міських головах, тощо, незмінно був місцем державним, потім комунальним, де завжди вирувало дитяче, юнацьке, студентське спортивне життя. Саме тут роками оздоровлювались тисячі чернівчан, цей стадіон був місцем проведення занять з фізкультури, тут працювали майбутні професійні спортсмени з багатьох видів спорту, в т.ч. і з дитячо-юнацького футболу, ряду загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, технікумів, вищих навчальних закладів. Ще не забулося, як в кінці «важких, розбурханих» 90-х років минулого століття – на початку 2000-х років, саме з ініціативи тренерів ДЮСШ №2 (тепер ця школа ввійшла в ДЮСШ №1) м.Чернівців, батьків дітей, що займались спортом на цьому стадіоні, вчителів фізкультури, педагогічних колективів ряду навчальних закладів міста, були проведені найнеобхідніші роботи з реконструкції футбольного поля, бігових доріжок, інфраструктури стадіону. За добровільні пожертвування батьків дітей, що виховувались в спорт. школі № 2, спонсорів, за участю педагогів багатьох освітянських закладів, безпосередньо самих дітей, юних спортсменів, з цього стадіону було вивезено понад 1 тисячу кубометрів ґрунтових мас, будівельного сміття, завезено родючий шар грунту об’ємом біля 150 камазів, проведено необхідні роботи з формування трав’яного покриву футбольного поля, переоблаштування бігових доріжок, обладнання необхідної поливної системи поля, ремонту глядацьких місць, тощо. Значну фінансову, матеріальну, організаційну допомогу колективу тренерів, батьків, учнів надало тоді міське управління освіти, де в той час були (на відміну від сьогоднішніх «горлохватів) керівники освіти міста, які дбали про розвиток дитячого спорту. Можливо, ці роботи були проведені не до кінця, можливо, варто було їх провести більш масштабно і капітально. Але те, що тоді було зроблено для врятування дитячого стадіону – то була велика справа в межах фінансових можливостей педагогів, батьків, спонсорів, дітей.

Пройшло 10 років і «нова» влада вирішила, як на мене, шляхом запровадження інвестиційного проекту, під виглядом «допомоги» т.зв. «спонсорів-нуворишів», забрати у освіти, у дітей цей стадіон. Щоправда, не відразу, не «нахально, одномоментно», а поступово, «вміло долаючи» всі «труднощі приватизації» освітянських, дитячих, громадських об’єктів.

Звичайно, я чітко розумію, що цим листом я «нариваюсь» на нищівну критику з боку любителів футболу міста, вболівальників ФК «Буковина», бо саме з сьогоднішнім керівництвом «Буковини» тісно «пов’язаний» цей т.зв. «інвестиційний проект» із захоплення освітянського, дитячого об’єкту, дитячого стадіону в парку ім. Шевченка. Я не проти розвитку матеріальної бази ФК «Буковина», я не проти приватних інвестицій в спорт, особливо якщо це стосується мого рідного міста. Але, водночас, я є великим противником «обділення» соціокультурних закладів, я проти ліквідації дитячих установ, шкіл, стадіонів, студій, гуртків, де навчається, розвивається, мужніє і загартовується наша молодь, я проти «дерибану» комунальної власності територіальної громади м.Чернівців під будь-яким приводом і без нього.

В місті вже ширяться чутки про те, що скоро ФК «Буковина» буде мати нову тренувальну базу в центрі міста, а дитячий стадіон, як власність міста, в парку Шевченка скоро стане приватною власністю ( та й Ви самі, Віталію Михайловичу, це вже встигли продекларувати) і туди вже, просто так, навіть і «ступнути» дитині не можна буде, а займатись улюбленим спортом й поготів.

І, насамкінець. …Сьогодні я був на своєму улюбленому дитячому стадіоні… Там «гробова» тишина, ніхто не веде ніяких робіт з реконструкції, ніхто не «втілює» в життя рішення сесії міської ради по т.зв. «інвестиційному», а вірніше «приватизаційному» проекту. На стадіоні чистота, порядок, він доглянутий. на футбольному полі «пробивається» травичка. Люди кажуть, що вже директора ДЮСШ №1 п Звенигородську чи то «пішли», чи то вона сама «не витримала» такої «уваги влади» до освітянського дитячого спорту в місті. Спокійно ніби, а на душі моторошно.

…Невже відмінено рішення сесії? Невже до когось дійшло, що це «гра з вогнем»? Думаю що ні. Гадаю у міській раді чекають на реагування освітянської, батьківської громади? А раптом вона все «проковтне», педагоги ж «смирні», «послушні» люди, а їх керівники « в руках» міської влади.

Пане Михайлишин, наразі, чекаю на Вашу відповідь у встановлений законом термін. Я би просив, щоб згідно діючого законодавства України щодо доступу до публічної інформації, ви надали мені особисто, на сайтах Букінфо, Букньюс та оприлюднили перед міською громадою текст рішення сесії міськради по цьому інвестпроекту і відкрито, гласно, прозоро повідомили городян про все, що планує «робити» влада міста з цим стадіоном. Я згоден бути в чомусь неправим, лиш би у дітей не забиралося нічогісінько і під будь-яким благовидним наміром. Стадіон у парку ім. Шевченка має бути виключно дитячим, освітянським, комунальним і де-факто і де-юре. Не передоручайте давати мені відповідь керівництву міського управління освіти, бо його керівниця вже давно не на боці освітян, дітей, батьків і по-моєму без її згоди таки рішення сесії не могло прийматись. Але зупиніть дерибан комунальної власності міста, не потурайте «приватизації» за будь-яку ціну. Разом з тим попереджаю, що у випадку вашого сприяння розбазарюванню міської комунальної власності, особливо, коли воно стосується дітей, я буду робити все, щоб залучити до припинення протизаконних дій міської влади, керівників обласної влади, вище керівництво України і робитиму це відкрито і гласно.

З повагою і надією на порозуміння

Юрій Івашин

15 березня 2012 року.