Від ностальгії до справедливості

Президентська кампанія 2019 р. вже відрізняється від всіх інших перегонів. І йдеться навіть не про звичний від влади підкуп, адмінресурс та контроль комісій за допомогою технічних кандидатів.

У 1994 р. український народ лише вчився робити демократичний вибір і обирав «червоного директора» України, який би подолав руйнівні наслідки економічного колапсу початку 90-х рр. Через десть років ми обирали вже демократію, свободу слова та надію на майбутнє. П’ятирічка розчарування тодішнім Президентом звела нанівець всі прогресивні здобутки і привела у 2010 р. до реваншу кланового авторитаризму. У 2014 р. ми вже обирали через страх втратити країну та суверенітет, який заполонив свідомість українця.

Кожна виборча кампанія – це якась домінуюча емоція. 1994 р. – це ностальгія, 2004 р. – віра, 2010 р. – помста, 2014 р. – страх. Яка ж емоція переповнює виборця зараз?

Відповідь на це питання потребує звернення до результатів оприлюдненого нещодавно ґрунтовного аналітичного дослідження відомої у світі компанії Gallup за 2018 р. Так ось: в Україні найнижчий в світі рівень довіри до влади – всього лише 9%. І це другий рік поспіль. Для порівняння: коли президентом був Янукович, цей показник доходив до 24%.

Дослідники зауважили, шо коли Петро Порошенко став Президентом, довіру до влади відчували як раз 24% українців, але вже з 2015 р. почалось катастрофічне падіння довіри. Найголовніша причина: відсутність розуміння дій Президента та влади, скандали, в яких сам Порошенко фігурував: Липецька фабрика, панамські офшори, відпочинок на Мальдівах, зловживання в оборонній сфері із закупівлею обладнання та запчастин тощо. 

Передвиборча соціологія в Україні намагається дати відповідь на питання більш прикладного характеру: хто очолить Україну на наступні 5 років? Заслуговує на увагу той факт, що майже у всіх опитуваннях співпадає перша двійка кандидатів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Менше, ніж за тиждень до голосування практично кожен четвертий українець не визначився з вибором

Найсвіжіші рейтинги оприлюднили «Агентство суспільно-політичних досліджень та комунікативних стратегій», соціологічна група «Рейтинг», центр «Соціальний моніторинг» та Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка. І в усіх них Петро Порошенко до другого туру не потрапляє. У фінал виходять Юлія Тимошенко і Володимир Зеленський. Бо виборці бажають проголосувати за тих, хто бажає змінити країну. Та одного лише бажання замало в умовах жорстких українських реалій. Потрібні ще професійні знання, воля до впровадження змін, вміння вести складні міжнародні перемовини, комплексно розумітися у енергетичній, податковій та фінансовій сфері. Не може робити складну хірургічну операцію простий лікар-самоучка після студентської парти. Тим паче, коли хворий – твоя країна.

Навіть зараз, коли кожен з нас обирає собі лікаря, ми підписуємо контракт з ним, довіряючи своє здоров’я компетентній особі. Так само і у політиці: ми маємо довіритись саме тому лідеру, який довів своєю роботою, що може кардинально зламати кланово-олігархічні порядки та перезавантажити державу на принципах справедливості. І ось відповідь на наше питання, яке ми поставили на початку статті: домінуюча потреба кампанії 2019 р. – це справедливість.

Олег Постернак, кандидат історичних наук