Vatra Dornei: румунський досвід

27.02.2013, 01:25

Розпочинати знайомство з туристичними принадами історичної Буковини краще з її крайніх точок. А далі вже рухатися на Північ чи Південь. Для кількох десятків учасників Каравану журналістів, які в рамках транскордонного проекту здійснили десятиденний вояж Сучавським повітом Румунії і Чернівецькою областю України, ця подорож розпочалася з Півдня. Захід було організовано Чернівецькою міською громадською організацією «Бізнес-центр». А партнерами проекту стали гуманітарна фундація "Clopot" (м.Сучава, Румунія) та Чернівецьке обласне громадсько-екологічне об'єднання "Буквиця"). Фінансується проект MIS ETC код 786 "Долаючи кордони: розвиток гірського туризму" Європейським Союзом через Європейський Інструмент Сусідства та партнерства (Спільна Операційна Програма Румунія-Україна-Республіка Молдова 2007-2013) і співфінансується країнами, які беруть участь у Програмі.

Для історичної Південної Буковини, або інакше - Сучавського повіту сучасної Румунії, такою точкою відліку можна вважати населений пункт Ватра Дорна. Далі за ним вже Трансільванія. Корінним мешканцям обох Буковини цей бальнеологічний і гірськолижний курорт давно добре відомий. А позаяк родинні корені більшості журналістів – учасників каравану - походили саме з Буковини, то пояснювати їм, що таке Дорна Ватра було нескладно.

Дідусі і бабусі багатьох нинішніх мешканців Чернівецької області України чи Сучавського повіту Румунії відпочивали саме тут. Влітку - починаючи ще з австрійських часів і потім у міжвоєнний період – здійснюючи тривалі піші прогулянки навколишніми горами, набираючись сил від запаху різнотрав’я й очищуючи організм цілющими водами місцевих джерел. Тут і досі розливають відому в усій країні воду «Буковина». Натуральну мінералізовану й негазовану. Торік, наприклад, на підприємстві випустили 115 млн. літрів такої води.

Взимку цим місцям віддавали перевагу лижники, які добралися сюди аж з Чернівців, щоб зустріти в дружній компанії новий рік чи просто під час зимових канікул. Щоправда тоді це було невеличке поселення – одна – дві забудованих вулиці, затиснутих між горами. Власне, такими є більшість населених пунктів цієї частини Румунії. Цим вони чимось нагадують українські Вижницю чи Путилу.

Перші відчуття, зафіксовані у журналістському блокноті, зазвичай найвірніші: «Облазили Ватра Дорну. Зустрічалися з примарем. 25 хвилин їхали на підйомнику в гори. Шукав сліди чернівчан з минулого. Весь час намагався вгадати, чи могли вони бачити цю або іншу будівлю. Ввечері перебралися у Кимполунг. Колись тут досить довго жила Кобилянська. Вихідці з інших міст, які тут разом з нами, напевно, не розуміють цієї нашої вічної погоні за примарами. І як їм це поясниш? Для них Південна Буковина лише географічна назва. До речі, тут так ніхто й не каже. Знають лише Буковину. І за Австрією ніхто не ностальгує. Австрія для місцевих мешканців - не цивілізатор, а визискувач. Вони славлять свого румуна-примаря, який судився з центральною адміністрацією. І все-одно минуле не дуже поспішає відпускати. Складно позбутися дивного відчуття, якщо в родинному альбомі є фотографії 1936 року, зроблені у Ватра Дорні. Може зображені на них люди таки бачили цей місцевий будинок-корабель? Шкода, що я вже не маю можливості про це запитати. А ви питаєте про те, що вартує запитати? Поки ще є така нагода?»

Нині зовнішній вигляд містечка з населенням кілька тисяч мешканців докорінно змінився. Відчувається, що тут серйозно працюють над тим, щоб скласти конкуренцію відомим європейським гірськолижним курортам. Повсюди нові готелі на будь-який смак і кишеню. Згідно з офіційною статистикою вони здатні одночасно прийняти понад 2,5 тисячі туристів. Теплом і гарячою водою їх забезпечують централізовано. Для цього в містечку за кошти Європейського Союзу побудували котельню. Газу в горах поки немає, тому вона працює на дровах.

Кілька санно-лижних трас, в тому числі обладнаних гірськими підйомниками і сніговими гарматами, здатні задовольнити найвимогливішого туриста. На деяких з них вже навіть проводили міжнародні спортивні змагання. Підйом на найвищу з них – Хирлеу - займає близько 20 хвилин ескалатором. Зате спуск з вітерцем на лижах із її вершини того таки вартий. Без лиж на горі теж не доводиться нудьгувати. Гаряче вино в місцевому ресторанчику, інші традиційні напої чи смачні закуски не дозволять назвати час, проведений на вершині Хирлеу, змарнованим. А навколишній краєвид ще довго захоплюватиме неможливим у кам’яних джунглях сучасних міст відчуттям свободи і навіть польоту.

В самому містечку і навколишніх селах теж чимало розваг. Тут багато уваги приділяють музеям. Кожний такий заклад, який довелося відвідати, по-своєму унікальний. Нехай то етнографічно-краєзнавчий музей в Дорна Ватрі, мистецтва дерева в Кимполунзі, звичаїв та традицій в Гура-Гуморулуй чи музей писанки у селі Вама. Багатонаціональний склад мешканців колишньої Буковини, які створили унікальний конгломерат культур, по-справжньому захоплює. Викликає повагу й те, як румуни ставляться до своєї традиційної культури. Народні традиції, звичаї, предмети побуду і ужиткового мистецтва, унікальні вироби народних умільців – усе це не тільки ретельно досліджується, але й цікаво подається туристам.

Переміщатися від об’єкту до об’єкту зовсім нескладно. Навіть в умовах снігопадів дороги постійно розчищені. Їхня якість також варта усіляких похвал. До того ж очищаються не лише центральні вулиці, але й ті, що ведуть до невеличких сіл, розташованих обабіч траси. Снігоочисну техніку вдалося зауважити, наприклад, навіть у відносно невеликому населеному пункті Фунду Молдовей. Тут народився й похований відомий чернівецький примар Траян Попович.

Жити мандрівникам можна не тільки у містах і містечках. До їхніх послуг чудові туристичні об’єкти – садиби. Розташувавшись з друзями чи родиною в такій садибі з неї можна здійснювати піші чи автомобільні вилазки у будь-якому напрямку. Залежно від власних інтересів. Наприклад, на форелеву ферму й розташований прямо на її території ресторан. Де вас неодмінно почастують щойно зловленою й приготованою на ваше замовлення царською рибою. Окрема тема – традиційні румунська кухня й гостинність. Від таких смачних страв, які до того ж вам так щиро пропонуватимуть, просто неможливо відмовитися. Тож, напевно, за кілька днів подорожі не один учасник каравану додав собі зайвих кілограмів.

А якщо дозволить погода, можна здійснити піший похід на легендарну вершину місцевих Карпат гору Рареу. Місцеві мешканці обов’язково розкажуть вам легенду про сховані в ущелині між скелями скарби господарині. Переховуючись разом з почтом від нападу турків, мати молдовського господаря скинула їх у глибоке провалля, куди досі не зміг дістатися жодний альпініст. Інша справа вершина Рареу. Мешканці цих місць справді часто потерпали від нападів іновірців. У давні часи гірськими стежками тут пройшли в Європу татари. Згодом ці землі часто потерпали від турецьких набігів.

Постійна небезпека позначилася не лише на характері мешканців. Вона суттєво вплинула на всі сфери життя. Наприклад, на матеріальну та духовну культуру. Перлиною Південної Буковини, здатною захопити уяву найвибагливіших естетів, є місцеві монастирі. Потреба забезпечувати оборонну функцію, окрім культових потреб, вилилася в унікальну архітектуру монастирів Гумор, Сучевіца, Молдовіца, Воронець чи Драгомірна. Відчуття, які охоплюють під час зустрічі з багатовіковим минулим, де кожен камінь дихає історією, а унікальні розписи захоплюють уяву, можна пережити тільки там. Жодна фотографія чи найдокладніша розповідь не здатні передати погляди святих чи середньовічних фундаторів монастирів, які проникають в саму душу. А про історію, особливості розпису чи збереження монастирів вам докладно розкажуть місцеві екскурсоводи.

Сучава приваблює руїнами старої фортеці часів Штефана Великого, музеєм традиційного побуту під відкритим небом, легендами про козацькі походи у це місто гетьманича Тимоша Хмельницького чи просто фешенебельними готелями на будь-який смак. Позаду половина дороги. Попереду ще п’ять днів подорожі українською Буковиною. Проте вже після першого етапу з’явилося тверде переконання в унікальних туристичних можливостях цього великого європейського музею під відкритим небом, яким фактично є вся Буковина, краще розуміння історії цього краю, де так тісно переплелися культура багатьох народів.

Юрій ЧОРНЕЙ