В копицях сіна ще бавиться літо...
А вже ген-ген й по Петру і Павлу, коли літо-літечко, убравшись у рясні роси, наввипередки з часом збігає до фінішу.
Авжеж: в царині матері-природи все змінюється не по днях, а годинах. Ось бодай калина, що вже запишалася рум’янком майбутньої стиглості. Обважнілими кетягами врожаю надцілющих грон, вона ніби запрошує постояти побіля куща, замилуватися її красою, що уособлює символіку держави. З огляду повсякчас повторюю для себе істину: усе, що бачимо, відчуваємо, починається з любові до природи. Як-бо в образі неперевершеної краси куща калини десь на узліссі далекої діброви або ж у садку власного обійстя. Задивляючись на нього, безпомилково упевнююсь: врожаю цілющих грон вистачить для всіх. І для старанного газди на своєму городчику, і мандрівнику-грибнику, а ще ж для снігурів із далекого Заполяр’я, які в зимову студінь неодмінно залетять на кущ калини і собі підживитися дарунками природи.
А літо красне, збігаючи в далечінь часу особливо зобов’язує о цій доленосній порі. І передусім хліборобів. Не знаючи спочину, вони зі всіх сил стараються взяти з поля врожай ранніх колосових культур. Десь зажинок виправдав сподівання селянина, десь його понівечила негода, одначе все, віриться, до жодного колоска потрапить на старанно підготовлені токи. Так, як приміром, ця надважлива кампанія сьогодні здійснюється в кіцманських Оршівцях, хотинських Рукшині, Данківцях, приміському Горбовому – зрештою, усюди, де знають ціну хлібу, що робить державу сильною в ім’я людини-праці.
По щойно упораних від урожаю гонах поважно походжає пара-друга наших улюблених бузьок. Там, де працює комбайн – там і цей птах, старанно випольовуючи вслід усіляку живність. Картина ця незрівняна, яка повторюється з року в рік і така, якою вона була мільйони років тому. Коли наші далекі предки уперше загорнули в землю-годувальницю насінину святого хліба.
У щойно вивершених копичках пахнющого сіна ще бавиться літо. Здається, що саме в цьому образі воно нагадує нам про невідворотність часу для всього сущого. І тих лелек, що не сьогодні-завтра злинуть в небеса.
Іван Агатій
