В гучній справі буковинських старообрядців поставлено крапку на користь громади чернівецьких вірян
Справі, що тягнулося в судах першої інстанції, а відтак апеляційному аж дуже довго. І фінал якої, за всіма висновками, так і не погасив вогню розбрату.
Всього на віку натерпілися віряни найдавнішого на землі православ’я. За вірність Богом даної церкви їх жорстоко зганяли з глухих сибірських скитів переслідували, масово вбивали. А ті, хто волею Всевишнього таки збереглися, розсіялися по всьому світу. Зокрема, в Білій Криниці, яка поки що є центром Всесвітнього старообрядництва і де на одному з найдавніших цвинтарів села лежать засновники Білокриницької митрополії іноки Павел та Алімпій, всі її упокоєві митрополити.
У щирих молитвах буковинські старообрядці жили-поживали і всілякого блага зазнавали. Та до пори до часу. Аж поки старообрядницький світ не сколихнула жахлива звістка: з білокриницьких храмів знаменитого Успенського собору, Косьми та Дам’яна було викрадено 77 безцінних ікон 14-16 ст. і не менш цінні стародавні книги. По гарячому було заведено кримінальну справу. На час слідства від проведення церковних служб та обрядів був відсторонений священоієрей Сергій, на якого упала підозра і котрий, будучи громадянином Російської Федерації, безбідно живе-поживає у Білій Криниці. Ще б пак: він ще й за безцінь скупив у тамтешніх селян з десяток земельних паїв.
До голосу тих, хто не безпідставно має око на цього Сергія, приєднався священоієрей от. Леонтій з Чернівців. Дорога і близька йому тая Біла Криниця. Там от. Леонтій сповідував в останню путь рідну тітку, не раз здійснював храмові служби, одне слово денно і нічно жив життям знаменитого села.
Допоки по кончині владики Української Старообрядницької православної церкви архієпископа Савватія на його місце не воссів новоявлений предстоятель Никодим. Вчорашній вчитель музики. Ну, Господь з цим. Перед усім з чого він почав – так це, ігноруючи рішення слідства про відсторонення Сергія від здійснення церковних обрядів, Никодим дозволив цьому так званому отцю таки правити в старообрядницьких церквах Буковини та інших областях України. «Як же так, підозрюють Сергія – тож які служби? – не раз обурювалися і досі обурюються небайдужі віряни. – А може і сам Никодим зацікавлений в тому, що сталося в справі зникнення дорогоцінних реліквій з храмів Білої Криниці?»
До того ж новоявлений владика люто взявся за священика Леонтія, настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці в Чернівцях на вул. О. Кошового. А заодно і всю чернівецьку громаду, яка не воліє знати новоявленого владику. І, не озираючись і не порушуючи законодавства, громада на своїх зборах прийняла новий Статут, який дозволяє автономно функціонувати громаді во славу Церкви.
Але не все так просто. Никодим через посередників затіяв ганебну для себе судову справу, посягаючи на майно громади, а головне – будь-що відсторонити священоієрея Леонтія правити церковні служби та обряди. І це в той час, аби як пастир йому бодай хоч раз побувати в громаді, разом помолитися в їхньому храмі, просити Бога про мир та злагоду. Натомість владика Никодим вдається до цілковитої підлоти. Не гаючи, він нацьковує митрополита Московського та всея Русі Корнілія розглянути питання щодо позбавлення Леонтія сану священика. Хоча с першу це непросте питання мали б розглядати на соборі УСПЦ, як того вимагають канони старообрядницької церкви. В Москві не барилися. І на раді Митрополії таки ухвалили вердикт позбавлення Леонтія сану. І це тоді, коли таке право має тільки Собор Московської митрополії. Бо так велося з віків, витоків, коли на безмежних просторах Сибіру уперше пролунав дзвін на старообрядницькій церковиці.
Подумалось: а щоби виповіли з приводу перші святителі церкви? Одне: «Молітися, чесно несіте свій Хрест в ім’я величі нашого православ’я. Господь почує та воздасть».
Іван Агатій,
Заслужений журналіст України
