Успіх дня (BukNews проти ночі)

Сьогодні настав час іти по воду.

Я взяв два бутлі й помандрував до машини, але вийшов навмисне трохи заздалегідь. На місці, де мала стояти цистерна, нікого не було. Не було й машини. Саме на це я й розраховував, бо тепер обставини, а не інші чинники, визначили мої подальші дії. Виходило, що мені потрібно буде йти по воду до автоматів у сусідній квартал через дорогу. Я приховував від себе інший спонукальний мотив – там вода мені обійдеться на 2.50 дешевше. Але: машини немає, і тому я ніякий не скупердяй.

Коли, вже з водою, я повертався назад, то на місці машини стояли сусіди з порожнім посудом, а цистерни ще не було. Вона запізнювалася, що бувало дуже рідко – аргумент на мою користь, посміхнувся я.

Ще здалеку, я помітив, що люди уважно придивляються до моїх повних бутлів: чоловік, що виходить з дворів з водою привертав увагу черги, яка саме на воду і чекала.

Моє сумління натрапило на несподіване нове випробування. Я зрозумів, що мене точно спитають, де я взяв воду. Пояснювати походження води означало виявити свою скнарість в їх очах. Та раптом, цілком несподівано, я вирішив, що тільки-но мене спитають, де я взяв воду, то пошепки лиховісно відповім: «Це не вода, це – спирт!» Поки приголомшені сусіди будуть усвідомлювати моє зізнання, у мене буде час гордовито пройти повз них і, головне, уникнути підозр у дріб’язковій прагматичності.

Поки я йшов повз чергу, у мене ніхто нічого не спитав. Моя креативна відповідь залишилася не реалізованою. Мені не вдалося приголомшити сусідів, а їх підозри щодо моєї скнарості лише зміцніли, бо з-за рогу саме з’явилася машина з водою.

Та банував я не довго. Коли вже заходив у під’їзд, то вирішив, що два успіхи на один день, то забагато. Сусіди вже забули про мої бутлі з «дешевою» водою, бо заходилися встановлювати чергу, а у мене «на кишені» лежали реальні 2.50.

         Валентин Ткач