Унікальна гать, остання дараба, церква, будована без жодного цвяха: Путильські принади, що їх варто згадати… (нічний BukNews)
На диво і щастя на збережених для історії оцих фотографіях зафіксовано унікальну гать (греблю) в далекій Сараті, що на Путильщині, звідкіля щотижня дарабами сплавляли карпатський ліс.
```````
Останній сплав, що зафіксовано на цьому фото, відбувся 1978 року. Ту історичну мить, яку своїм нелегким трудом творили знамениті дарабщики, зафіксовано на підході сплаву по Білому Черемошу до села Нижня Яловичора.
Не стало сплавів і риби в тих гірських річках, запаси якої начебто винищили ті сплави. Та причина, як з’ясувалося, далеко не тільки в сплавах. Та й чи варто було відмовлятися від трелювання деревини річками, зважаючи, що її транспортування автотранспортом сьогодні обходиться в десятки разів дорожче.
```````
Подивімося, з щемом у серці замилуймося цим унікальним в архітектурному виконанні храмом. Це церква пророка Іллі, будована в селі Шепіт Путильського району 1782 року. Без жодного цвяха вона стоїть і по сьогодні, наче вчора будована.
Чорні дні для унікального храму настали в 70-х роках минулого століття, коли з волі керівництва тодішнього СРСР, зокрема його ідеологічної вітки, і над ним могли поглумитися. Як відомо, в числі інших рук докладав до святотатства над церквами та капличками і Леонід Кравчук, котрий, лукавлячи, вдає сьогодні з себе сякого-такого демократа. Якраз саме він, працюючи головним ідеологом КП України, ініціював, аби цю історичну споруду пустили під ніж. На щастя, не вдалося. Завдяки зусиллям тодішнього керівництва Путильщини вдалося переконати, що церква пророка Іллі – не просто церква, а перлина архітектурного мистецтва. Хоча ті зусилля коштували від таких «кравчуків» великої крові.
Пригадується й ще такий факт. За ініціативою таких як він, в селі Нова Жадова, мали знищити, або в кращому випадку зробити склад, з церкви Георгія Побідоносця. Поважні парафіяни цього лісового сільця не допустили. В переддень глумління над храмом вони захоронили покійників прямо перед входом в церкву.
Іван Агатій,
Заслужений журналіст України
