“Україну міцно прибивають до хреста нечесною політикою і брехнею”: Хресна дорога вулицями Чернівців пройшла цієї неділі

Це вже традиція, незмінна впродовж кількох останніх років: пронести хрест містом і спільно помолитися, насамперед за Україну. Власне, зараз такі хресні дороги відбуваються на вулицях багатьох міст.

Від дитини, лікаря, науковця до  батька і матері, волонтера і воїна – всі мали можливість нести хрест вулицями Чернівців. Хресна дорога розпочалася у римо-католицькій Малій Базиліці Воздвиження Всечесного Хрестав, пролягла через центр міста і завершилася у соборі Успіння Пресвятої Богородиці. Ймовірно, якби не холодна погода, участь у Хресній дорозі взяли би більше людей. Однак тих, хто хотів засвідчити свою віру, це не відлякало. А по дорозі хай навіть одним поглядом до хресного ходу доєднувалися і перехожі, і ті, хто смакував кавою у міських кав’ярнях…

Священики римо- та греко-католицької  церков на кожну зупинку  підготували невеликі роздуми про хресну дорогу Ісуса Христа.  А біля Святодухівського кафедрального собору УПЦ МП всі помолися за єдність церков. На останніх зупинках Хресної дороги хрест несли родини репресованих,  а відтак – діти. Це ті, хто боровся за Україну і українську церкву і ті, на кому – майбутнє нашої країни. І щоби воно було щасливим і добрим для кожного українця, потрібно, зрештою не так вже й багато –  чесно і професійно виконувати свої обов’язки. Саме на цьому під час завершення Хресної дороги наголосив єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василь Івасюк, який разом із чернівчанами взяв участь  у Хресній дорозі.

-          Нести хрест, - сказав він, -  це означає знайти своє покликання, взяти на себе хрест-професію і виконати Богом призначене завдання. Завданням віруючої людини сьогодні є зберегти юні душі від бурхливого потоку рекламної поп-культури і нічим необмеженого впливу медіа-простору. Євангеліє має стати маяком у бурхливому морі життєвих проблем і гарантувати спокійне життя громадянам у похилому віці сьогодні.

Єпископ додав, що людині над собою постійно  треба працювати. Але сучасні люди шукають комфорту і полегшення у всьому:

-          Люди хочуть  легкої віри, менше терпіти, піст майже знівельований, а священик має замінити драбину Івана Ліствичника на сучасний "ліфт" і так повезти до Неба. Багато людей хочуть бачити Церкву полегшеного типу, в якій на 25 відсотків менше віри, дати пожертву на храм набагато менше за євангельську десятину, проповідь слухати  не довше 10-15 хвилин, а разом зі Службою - не довше 45 хвилин,  і Заповідей Божих мати  менше десяти,  і то на власний вибір. Дійсно, багато людей лиш в такий спосіб хочуть сприймати відносини з Богом. Завітавши до храму раз на тиждень,  на дві години,  ми і тут хочемо комфорту та зручностей: влітку – кондиціонера з охолодженням, а взимку - тепла і проповідь коротеньку з похвалами для себе і про те, що Бог нас любить та дасть нам всього вдосталь. Хочемо нести хрест легкий, хоча терпимо подвійно через втечу до гріхів обмови, очорнень, гніву, ворожбитства, а це -  дорога загубити душу. У сучасному світі легко визнавати Христа Богом поки знаходишся у храмі або посеред знайомих християн. Набагато важче залишатися християнином,  коли виходиш за межі церковного двору.

А насамкінець владика Василь порівняв хресну дорогу Христа із хресною дорогою, яку проходить Україна:

-          Хрест розп’ятої України у віршах Ліни Костенко описано так:

"Отримали Україну без бою і здають без бою.

А, втім, чого ж без бою? Б’ються поміж собою".

Святий хрест сьогодні пригадує всім тим, котрі "б’ються поміж собою" ту  безконечну Божу любов до кожного громадянина  нашої держави. Герої небесних сотень і військовослужбовці в окопах АТО на війні, мужньо і з любов’ю до України виконують свій обов’язок кожного дня. А  всіх тих, котрі продовжують вести безтурботне життя і забули про війну, забули про вдів і сиріт, про інвалідів, про хворих та  пенсіонерів, Ісус Христос просить не кидати свого хреста і народу у терпіннях, а щодня виконувати гідно своє духовне покликання. Україну міцно прибивають до хреста цвяхами торгівлі людьми, нечесною політикою, корупцією, брехнею, фінансовою трудністю людини. Провідники народу зобов’язані прикласти зусилля і почати витягувати цвяхи і колюче терня з тіла розп’ятої України: духовенство – святим життям, політики – чесністю свого служіння, силові структури – справедливим виконанням закону, бізнесмени – правдивим підприємництвом, депутати – народними законами. І так всі слуги народу мають об’єднатися спільною молитвою і постом почати негайно лікувати та виводити паралізований український народ з "гріховної коми". Насправді держава Україна тримається сьогодні не завдяки політикам, економіці, різним фінансовим валютним позикам, а тільки невеликій кількості віруючих людей, котрі вийшли зі щирою молитвою на Духовний Майдан.

 Наталія ФЕЩУК

Фото – Микола МОТРУК