Українські журналісти звернулись до Комітету Пулітцерівської премії із закликом виявити мужність і визнати нагородження Дюранті помилкою

17.05.2022, 11:06

Пані та панове,

Ми, українські журналісти, які підписали це звернення, вдячні Комітетові за відзначення нашої роботи з висвітлення російсько-української війни та протидії російській пропаганді. Ця нагорода є великою честю для тих із нас, хто чітко бачив різницю між поняттями «свобода слова» і «російська пропаганда» всі ці роки від 2014-го, коли Росія напала на Україну.

Водночас ця нагорода стала і поштовхом звернутися до вас у справі Волтера Дюранті. Цей журналіст, багаторічний очільник бюро NYT у Москві, здобув Пулітцера у 1932 році за серію маніпулятивних репортажів з Радянського Союзу. У цих репортажах він виправдовував існування концентраційних таборів, пояснював необхідність знищення ворогів радянської влади і обґрунтовував необхідність сталінського тоталітаризму. Пізніше Волтер Дюранті у своїх статтях підтримував радянську пропаганду і заперечував Голодомор в Україні, внаслідок якого було вбито голодом понад 6 мільйонів наших громадян.

Ми можемо дискутувати, з яких причин пан Дюранті саме так висвітлював жахливий тоталітарний режим Сталіна і всього СРСР. Але немає сумнівів, що ці його виправдальні репортажі, та ще й відзначені Пулітцерівською премією, серйозно вплинули на те, як США і решта світу сприйняли радянську диктатуру. І саме ці репортажі допомогли утвердити Сталіна в очах міжнародної спільноти як «мудрого» політика, а не кровожерливого тирана і напарника Гітлера у розв‘язанні Другої світової.

У 2003 році Комітет детально розглядав аналогічне звернення і вирішив залишити своє рішення без змін. Водночас звертаємо вашу увагу на те, що нинішня війна Росії з Україною є наслідком некритичного ставлення Західного світу до російської традиції тоталітаризму. І робота пана Дюранті дуже посприяла в тому, щоб одягнути на цей жахливий режим маску людяності і цивілізованості, яку часто сприймали за її справжнє обличчя. Не сумніваємося у стилістичній досконалості його текстів. Але, на нашу думку, навіть найбездоганніші репортажі не заслуговують на нагороду, якщо вони засновані на брехні, маніпуляціях та виправдовуванні масових убивств.

Шановний Комітет відзначив українських журналістів «за мужність, витривалість та відвагу у правдивому інформуванні…». Тепер ми звертаємося до вас із закликом також виявити мужність і визнати нагородження пана Дюранті помилкою та відкликати його відзнаку.

Dear members of the Pulitzer Prize Board!

We, the undersigned Ukrainian journalists, are grateful to you for crediting us for the coverage of the Russian-Ukrainian war and for our effort to counter Russia’s propaganda.

This is a great honor to those of us who have clearly differentiated between the notion of “freedom of speech” and that of “Russian propaganda” for all the years since 2014, when Russia began its invasion of Ukraine.

However, this award makes it imperative for us to address you on the matter concerning Walter Duranty. This journalist, who for many years served as Moscow bureau chief of The New York Times, was awarded the Pulitzer Prize in 1932 for a series of manipulative reports from the Soviet Union. In those reports he excused the existence of concentration camps, justified the extermination of enemies of the Soviet power and explained the necessity of Stalinist totalitarianism. Later, in his articles, Walter Duranty supported Soviet propaganda and denied Holodomor, which claimed the lives of more than 6 million Ukrainian citizens.

We may debate the reasons why Mr. Duranty covered Stalin’s regime and that of the USSR the way he did, but there’s no doubt that his flattering reports, especially as they were honored with the Pulitzer Prize, made a considerable impact on the way the US and the rest of the world perceived the Soviet dictatorship. And it was those reports that contributed to establishing Stalin in the international community’s public opinion as a “wise” politician and not a bloodthirsty tyrant and Hitler’s partner in unleashing WW II.

In 2003, the Board considered a similar appeal and decided to keep the decision in force. Nevertheless, it must be noted that the ongoing RF’s war on Ukraine is a consequence of the West’s uncritical attitude to the Russian tradition of totalitarianism. And it is largely because of Mr. Duranty’s work that the horrible regime was covered with a mask of humanity and civility, which was often mistaken for its true face.

We have no doubts about the stylistic perfection of his texts. But, in our opinion, even the most refined reports do not deserve a reward if they are based on lies, manipulations and justifications of mass killings.

The Pulitzer Prize Board credited Ukrainian journalists for “their courage, endurance, and commitment to truthful reporting”. And now we are calling upon you to show your courage – to admit that the decision to award Mr. Duranty was a mistake and to withdraw his Pulitzer Prize.

З повагою,

Учасники об’єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій Медіарух;

Юлія Юзьків, заступниця генерального директора Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина»;

Ольга Мусафірова, власний кореспондент в Україні видання «Novaya Gazeta.Europe»;

Юрій Луканов, журналіст, медіа-експерт і громадський діяч;

Христина Семерин, фрилансерка;

Дмитро Лиховій, головний редактор інтернет-видання «Новинарня»;

Тетяна Вергелес, журналістка, редакторка (заслужений журналіст України, відповідальний редактор НУ «Львівська політехніка»);

Олександра Амброз, журналістка, редактора ТС;

Дмитро Пальчиков, керівник аудіонапряму The Ukrainians Media;

Юлія Галушка, ведуча телеканалу «Україна»;

Павло Островський, кореспондент видання «Рубрика»;

Олександр Мимрук, випусковий редактор Читомо;

Оксана Хмельовська, співзасновниця Читомо;

Ірина Батуревич, співзасновниця Читомо;

Вікторія Фежук, редакторка спецпроєктів Читомо;

Анастасія Загоруй, редакторка стрічки новин Читомо і розділу «Події»;

Олеся Бойко, редакторка стрічки новин Читомо;

Оксана Гаджій, артдиректорка Читомо;

Ганна Гнедкова, журналістка Читомо, критикиня, перекладачка;

Тетяна Терен, журналістка, виконавча директорка Українського ПЕН;

Олена Дуб, журналістка, медіаконсультантка;

Володимир Рунець, журналіст;

Якщо ви хочете приєднатися до заяви, пишіть на [email protected]

Медіарух – спільнота, що об'єднала журналістів провідних українських медіа, журналістів-розслідувачів та експертів медійних громадських організацій.

Медіарух «Медіа за усвідомлений вибір» було започатковано 5 лютого 2019 року. Першими підписантами меморандуму Медіаруху стали «UA:Перший», «Українське радіо», «Громадське радіо», ІА «Укрінформ», ІА «Інтерфакс-Україна», Liga.net, «Дзеркало тижня. Україна», НВ, «Цензор.нет», 5 канал, «Український тиждень», Opinion, низка регіональних медіа, громадські організації Незалежна медійна рада, «Детектор медіа», Інститут масової інформації, «Інтерньюз Україна», Центр демократії та верховенства права, Фундація «Суспільність», Національна асоціація медіа, «Донецький інститут інформації», «Інститут демократії імені Пилипа Орлика», Центр прав людини Zmina, згодом доєднались «Букви», інші організації та окремі журналісти – загалом понад 70 учасників.

16 листопада 2021 представники провідних медіа закликали журналістів об'єднуватися у професійну спільноту для протистояння політичному та комерційному тиску на свободу слова. Ініціаторами заяви виступили 29 журналістів та експертів, їхні імена доступні за посиланням.

Зараз відбувається об’єднавчий процес двох ініціатив. Повний список членів оновленої організації буде відкритим одразу після формалізації Медіаруху. Зараз ініціатори руху розробляють правила роботи організації, її оргструктуру та внутрішні положення.

Фото: pulitzer.org